Пам’ятаю, як прийшов до тями на пляжі. Волосся, яке налипло на обличчя. Піску повен рот. Мокрий і холодний одяг. Тупіт босих ніг по пляжу. І крик. Певно, він і змусив мене підвестися на ноги. Звук був якийсь… немов… не знаю, як описати. Ніби людина кричала дуже довго, зірвала собі голос, але все одно не зупиняється. І цей звук накладається сам на себе, раз за разом. Аж мурашки по шкірі. Виявилося, що то наш кок. Чорт, я сам бачив, як бідолашного розмазало об скелі, коли наш корабель на них налетів. Думав, він уже загинув. Аж ні. От він, живий, здоровий… ну як здоровий. Дебелий. А шкіра якась бліда, майже сіра. І очі світяться дивним вогнем. І в руках величезна сокира. Здається, він намагався нею знести мені голову. Я тільки й встиг, що впасти на коліна. І вжух – величезне лезо просвистіло над головою. А потім ми з ним билися. Довго. Може півгодини. А може менше. Добре, що рапіра нашого флотського офіцера, який командував експедицією, валялася поруч на піску. Але що найцікавіше – ти ніби знаєш, що цей кок здоровий, мов горила. Проте він ще й, здається, невтомний мов парова машина. Удар, удар, ще удар. Важко сказати, скільки це триває. Руків’я рапіри, здається, єдине, що лишилося. Тримаєшся за нього, мов за соломину над прірвою. І стежиш, аби сокира не розвалила тебе на дві половини. А цей кок все напирає. Замах, удар, замах, укол, стрибок, ще стрибок, тепер в бік, укол, удар, замах, блок. Боляче. Блокувати топорище рукою – погана ідея. Здається, кістки ниють аж у плечах. А потім було щось неймовірне. Стіна вогню й криги, крізь яку проходить людина у сталевих обладунках. У неї в руках величезний молот, який сяє золотом. Гігант кілька разів б’є кока, ламає його сокиру, потім його ноги… Рятівників було троє. Колишні матроси, як і я. Теж пливли шукати скарби Нового світу. А в результаті опинилися на заваленому уламками пляжі. Хіба що від напівмертвої команди їм відбиватися не довелося. Не знаю, куди вони мене заведуть, але з цими трьома почуваюся якось безпечніше. Принаймні, вони озброєні. І ніби не хочуть мене вбити. Кажуть, що йдемо в місто. Воно має бути десь там, за лісом. Сподіваюся, вони знають що роблять.
***
Це традиційно емоції, а тепер давайте трохи поговоримо про гру. Перше, що мене в ній лякало – це новини про спалені відеокарти. Просто подумайте: якщо цей монстр спалює RTX3090, то що він зробить із моєю старушкою 1060?) Але все минулося. Ганяю в гру на високих настройках, у роздільній здатності 2к, 30+ годин політ нормальний. Іноді підлагує, але перезапуск гри рятує. Друге, що насторожувало – гора критичних відгуків. Мовляв, черги, баги, лаги, фрізи, порожній світ, нема ендгейм контенту і оце все. Що ж, побігавши у цю ММОРПГ кількадесят годин, прокачавшись до 26 рівня, маю що розказати)
Про плюси:
- Графіка. Приємна, не ріже око. А ще не чіпляйте на спину свого персонажа суцільнометалевий щит – в якийсь момент будете намагатися знайти там відображення навколишнього світу)
- Звук. Музика доволі приємна й атмосферна, в міру пафосна. Звуки сокири, кирки, рапіри, льоду й вогню – те що треба. Занурює у гру.
- Сюжет. Поки важко щось до кінця зрозуміти, але може бути, запишем в плюси. Епоха відкриттів, пошук Нового світу, магічний острів, зомбі-матроси, пошук вічного життя й у результаті вічне прокляття, древні руїни, якісь пілони й храми, ви маєте стати обраним (куди без цього), три фракції, які воюють між собою. А ще нестача продовольства, загроза кінця світу… Головне не будьте як я: читайте усі квести. Бо як пропустите пару штук по основному сюжету – можете й не в’їхати, чому це вам треба бігти кілька кілометрів до риболова)
- Тут можна купити будинок і обставити його меблями. І так у кожному місті)
- Крафт. Господи ти боже ж мій. Здається, мене посадили грати у класичну виживалку, тільки у жанрі ММОРПГ з купою народу. Тут можна лупати каміння, рубати дерева, шукати метали, красти кабачки з городів, ловити рибу, збирати коноплі, полювати, куховарити, шити одяг, робити меблі, робити обладунки, кувати зброю, кувати магічну зброю, варити зілля, вдаритися головою і стати ювеліром… і все це можна самому 0_о Але краще не треба) Бо муторно й довго, хоч і дуже цікаво) І так, воно лише здається, що вибір не геть який. Але варто просто почати – і ви зрозумієте, що оцих от меча, рапіри, сокири, молота, посоха й рукавичок достатньо. Повірте на слово))) А там і додатковий контент може завезуть)
- Встиг сходити в перший інст. Нічо не ясно, але дуже цікаво. По-перше знайте, що для входу треба зробити ключ. По-друге, він чимось нагадує ДМ з класичного ВоВ. А може мені просто здалося. Єдине що, боси можуть на екрані зливатися із аддами, яких вони викликають. Тому зважайте на це) І не забувайте шукати скрині по закутках – там може бути корисний шмот)
- До речі, про шмот. Тут нема класичних вендорів. Хіба що від вашої фракції. Шмот можна дістати кількома шляхами: вибити з мобів/знайти у скринях, сходити за ним в інст, скрафтити самому або ж купити на аукціоні. На ауку, до слова, можна купити тупо все: починаючи від інгрідієнтів до алхімії й завершуючи меблями в будинок (але шафрану для одного рецепту я поки не знайшов).
- Міста. Міста можна і треба розвивати. Берете різні місії, прокачуєте проєкти. Типу, робимо плавильню 4 рівня. І всі дружно ходимо по квестах, які дає місцевий мер, аби прокачати плавильню)
- ПвП. Не фанат, до сутичок за міста поки не доріс, але має також бути цікаво)
- А ще тут, здається, у тру-нон-таргет. І моби тут шустрі. Якщо вирішите грати ренджем – зважайте на це)
Про мінуси
- Лаги. Сотні їх. Ви рубаєте дерево, а воно не рубається? Зрубали дерево, але вас викинуло? Рудна жила прямо у вас під ногами, але ви стоїте на голій землі? Гра просаджується по ФПС і ви не можете влучити у моба? Вітаю вас, це дивний Новий світ. Ставтеся до цього спокійно, випийте кави/пива й перезапустіть гру, допоможе)
- Мало інстів. Здається, аж 4 штуки. Можливо, пізніше підвезуть більше. Але в якості компенсації у вас є вторгнення – це щось схоже на TESO: пам’ятаєте, там час від часу у визначену зону падає якір і у світ лізе купа почвар? Так от, все майже те саме, але складніше. І треба реально купа народу, аби ці розломи з чумними тварями поприбирати. Але з сундуків падають прикольні речі, тож можна іноді забити на квести й піти бороть чуму)
- Хаос у чаті. Кілька каналів, розділені між собою кольорами. Господи, за шо.
- Всілякі росіяни зі своїм рускім репом, які транслюють його через войс. Для них має бути окремий котел в пеклі.
- Одноманітні квести. Так, вони тут є.
Певно, на цьому й усе. Але гру я таки б радив. Бодай щось відмінне від більшості нинішніх ММОРПГ.
8 зомбі-піратів з 10.
