Коли я був зовсім малий, а наша рідна Україна лише оговтувалась від розпаду СРСР, моя сім'я ледь-ледь трималась на достатньому рівні, щоб прогодувати п'ятирічне дитинча. Часи були важкі і гроші витрачались здебільшого на їжу та на речі повсякденного вжитку. Одного осіннього ранку ми з батьком йшли по місцевому базару, аж як раптом я побачив улюбленну імпортну цукерку - "Чупа-Чупс", що коштовуала на той час 25 копійок і різнокольорово майоріла на вітринах, ваблячи усіх дітлахів мого віку. - Батьку, купи-но мені "Чупа-Чупса"! - вже виділяючи слину, нахабно заявив я. - Ні, синку, - відповіда батько - не зараз. Такий несподіваний та несправедливий поштовх долі сильно розчарував мене. Сльози налили мої віки та у відчайдушному поклику емоцій, я став щосили кричати і вимагати у батька придбати мені цю жаданну цукерку. Мої дії поставили батька у незручне положення, люди почали озиратись, ситуація обирала високої температури, але батько не розгубився і сказав мені одну річ, що змусила мене заспокоїтись та все зрозуміти: - Синку, у нас еко-раунд. Через деякий час все встало на свої місця, наше положення поліпшало і ми продовжили шлях через терени життя з новими силами.