Вітаю тебе, Великий Король!

Що говориш? Чи хотів би почути цікаву історію? Знаєш, я побував у різних країнах і побачив справді багато дивовижних речей. Така доля мандрівника - це численні люди, від звичайних селян і до великих імператорів, це падіння і злети, це гучні легенди і мерзенні хтиві оповідання... Кажеш, хочеш почути історію, що умиротворює і надихає? Хм... Є в мене одна на прикметі, сідай, розкажу. Жив один ірландський герцог. Не найбільш розумний, а й аж ніяк не дурна людина. Без надмірних амбіцій, але водночас із сильним внутрішнім стрижнем та чітким баченням того, якою має бути його держава. Його батько, дід та інші далекі предки займалися тим, що поступово об’єдували ірландські землі, хоча і не дійшло до створення повноцінного королівства. Навіть довелося приєднатися до імперії Франкії заради того, щоб сусідній герцог з Англії не точив ножа (а разом з ним і мечі своєї армії), і не намагався захопити всю Ірландію. Тому нашому герцогу дісталася досить багата, стабільна та захищена територія, яку він продовжив розвивати. Не проходило й дня, щоб герцог не думав над тим, як вкласти кошти у свої провінції. Сьогодні побудував нові ферми у Томонді. Завтра вже будував аванпости в Оссорі. Післязавтра допомагав лісничим розвивати свої господарства у герцогстві Коннахт. Не нехтував герцог також і релігійним життям - був людиною побожною, у добрих стосунках із придворним епіскопом і навіть, як подейкують - із самим Папою Римським! У Його Святості навіть часто брав гроші в обмін на служіння, і надавав армії для хрестових походів на землі єретиків та ворогів католицької церкви. Здавалося б, наш герцог спланував все своє життя, все в нього гаразд. Але старшому синові і спадкоємцю виповнилося 6 років, а тому треба було вибрати, як же його виховувати. Звичайно було бажання виростити з нього такого ж чудового управлінця, який ще більше примножить багатство ірландських земель. Або на крайній випадок зробити з нього вченого, який служитиме вірою і правдою церкві та Папі Римському. Але чи то погане самопочуття було у нашого герцога того злощасного дня, коли треба було приймати рішення, чи його хтось відволік від роздумів на цю тему (хто знає, може його дружина спритно прослизнула в покої і спокусливо підморгнула, після чого втекла в спальню), Однак у результаті старшого сина і спадкоємця віддали вчитися військової майстерності. Як же кусав лікті наш герцог – словами не передати. До кінця своїх днів шкодував, але змінити своє рішення він уже не міг, на жаль. Так і спочив зі світом, а його змужнілий син і майстер військової справи зійшов на трон і став новим герцогом. І щойно молодий герцог став правити, відразу все пішло негаразд. Хоча, напевно, все пішло не так ще з часів, коли його батько віддав його не тій справі вчитися, незважаючи на схильність до науки та господарювання (яблуко від яблуні.. А, ви й самі знаєте). Пішов у похід наш молодий герцог і зазнав поранення. Не смертельне, але придворний лікар не впорався, і в результаті судилося довго і болісно лікуватися. Герцог не сердився і помилував лікаря. У той же час, Герцог захворів на страшну хворобу, і лікар знову не впорався! Уявляєте собі, який дурень попався. Треба ж було найняти такого за 100 золотих. Нашому молодому герцогу залишалося лежати в ліжку при смерті і чекати на свою долю. Але, швидше за все, у Господа були інші плани на нього, про що я пізніше розповім, і герцог одужав. За це довелося заплатити страшну ціну – його обличчя було навіки спотворене настільки, що відтепер довелося носити маску. Здавалося б, життя пішло під укіс... Але герцог обзавівся дружиною, народив прекрасних доньок. Сам почав регулярно брати участь у хрестових походах, полюбив полювання та регулярно став влаштовувати бенкети. Він ставав все кращим і кращим у військовій справі, за що удостоївся посади маршала цілої Франкії, яка в той момент простягалася від півночі Африки до Норвегії. І що, ви вважаєте, було далі? Не повірите - герцог прожив довге та щасливе життя. За весь цей час було виграно незліченну кількість битв, укладено корисні союзи, зміцнено армію Ірландії та отримано звання почесного хрестоносця. Спадкоємець же його став черговим чудовим управлінцем у династії, як того свого часу хотів дід. Звичайно, не обійшлося ще без кількох страшних хвороб, які завдяки щасливому випадку ледь не забрали його життя в могилу. Мабуть, народився у сорочці хлопець, що ще сказати… До чого я вирішив розповісти тобі, Великий Король, саме цю історію… Навіть коли все, здавалося б, іде погано з самого початку, не варто сумувати і зневірятися. У життя не буває невірно прийнятих рішень - все це безцінний досвід, який зрештою призведе до неминучого фіналу. Те, що зараз здається нам нерозв'язною проблемою, через 50 років може виявитися кращим і переломним моментом у житті. Ми лише можемо прожити наше життя, як якусь гру, постійно стаючи кращою навіть у найдрібніших дрібницях. Хоча стоп, які ігри? 1200 рік на подвір'ї. Заговорив я тебе, Великий Король… У мене ще буде безліч історій для тебе, гадаю, зможу розповісти. Ти тільки не забувай, що на тебе також чекає свою унікальну і чудову пригоду в Crusader Kings III! Що що? Не почув, Великий Король, де? У житті, мій друже, звичайно ж :)