Кончена дрочильня, а не гра. Я витратила купу часу й сил, щоб хоча б вибити з цього лайна досягнення, але розробники своїми патчами не дають мені й цього зробити. Ще ніколи я не починала гру з такими неймовірно позитивними емоціями і не закінчувала з лютою ненавистю до всього живого. Дякую розробникам за новий досвід і життєвий урок, що ніколи не варто робити передчасних висновків.

Thank you for the beautiful game. But I'm very sad that there's no Ukrainian localization. Hope, you'll make it some day.

Після такого старту від молодої студії, яка складається з тридцяти осіб, я б на місці японців не на жарт почав би нервуватися. Французи з двох ніг увірвалися на, здавалося б, святу землю jrpg і показали як можна ще більше урізноманітнити геймплей покрокових боїв. Я б не сказав, що це щось кардинально нове та оригінальне в геймдеві, але такий мікс з ігрових механік я ще не зустрічав. Сюжет гри розвивається дуже стрімко. Ми учасники чергової експедиції до невідомих земель ціллю якої є знищити загадкову художницю, яка кожен рік пише на камені нове число і всі люди цього віку миттєво вмирають. Чому чергова? Та тому, що це вже, приблизно, 67-а спроба, а живим звідти ще не повертався ніхто. Якщо перші експедиції складалися з цілих флотилій, то тепер охочих збирається зовсім не багато, бо людей залишилося дуже мало, а погоджуються на авантюру лише ті, кому жити залишилося найменше. Щоб не вдаватися в подробиці з можливими спойлерами - це одна з тих небагатьох ігор, яка лише одним прологом змогла довести мене до сліз. Місцями буде здаватися, що історія повністю передбачувана і Вам з самого початку все зрозуміло, але та кількість твістів, що буде потім повністю переверне Вашу уяву. Особливо це відчувається в режимі “Нова гра+”, коли вже знаєш хто, що, як, куди і звідки. Короче, це той випадок, де краще “один раз побачити, ніж 100 разів почути”. Рівень драми максимальний. А тепер до найцікавішого, що є в цій грі. Геймплей в нас покрокова тактика, але незвичайна, а з QTE елементами. Що це таке? На відміну від класичних покрокових боїв типу Persona, де ми просто обираємо дію та ціль, тут потрібно вчасно натискати потрібні кнопки під час кастування, щоб ще більше їх посилити. Це якщо говорити про атаку. Захист в грі реалізований ще цікавіше. Під час ходу противника потрібно так само в потрібний момент натискати клавіші для того, щоб не отримувати шкоди. Всього є 4 типи ухилянь: штраф 17к грн, Тиса, інститут, троє дітей додж, парирування, стрибок і градієнт-додж. Два останні супроводжуються окремими анімаціями ворогів і тому є ситуативними та більш простими. А ось додж та пері - основа захисту. Додж простіше, оскільки має більше вікно для реакції, але ніяк не винагороджується на відміну від пері. Пері - найскладніше, що є в грі, оскільки використовувати його потрібно чітко в потрібний момент, а комбінації босів варіюються від 1 до 20+ ударів за один хід з різними таймінгами. Тут навіть маестро Міядзакі взявся б за голову вчити мувсети деяких босів. Але пері добре винагороджується, особливо в перших двох актах гри. За кожне пері з комбінації отримуєш очко мани для абілок, а за пері всієї серії наноситься контрудар. Особисто для мене, головною проблемою парирування були навіть не різні таймінги босів, а саме їх візуальна модель. Часто ворог це “незрозуміле щось”, який має абстрактну форму якоїсь фігури і побачити момент атаки в таких неможливо. В такі моменти на допомогу приходить звук. Більшість таких ворогів мають специфічні звуки перед або під час атаки, які допомагають в парируванні. Іноді доводилося просто закривати очі, щоб ніякі дії на екрані не відволікали від ритму. Якщо в тій же Персоні або Брамі під час ходу противника можна сходити чайок заварити чи сміття винести, то в Експедиції потрібна максимальна концентрація, оскільки я дуже сумніваюся, що гру вийде просто “зафейсролити” навіть на найнижчій складності. Активних персонажів на полі бою може бути не більше трьох. У разі смерті основної групи можна продовжити бій за тих, хто залишився у запасі. Кожен персонаж має якісь свої певні особливості та унікальну механіку на яку потрібно опиратися під час комбінацій. Якісь персонажі мають кращу синергію між собою, а якісь гірше, але комбінувати їх можна по різному в залежності до вразливостей конкретних босів. Прокачка і розвиток здійснюється у кілька етапів. Найперше - це дерево навичок, яке існує в більшості ігор. Вбиваємо ворогів, отримуємо експу, качаємо різні скіли. Паралельно з цим за рівні отримуємо очки для покращення статів (хп, атака, захист, шанс на критичну шкоду, тощо). Зброя крім звичайного рівня шкоди має ще множники, які залежать від тих самих статів. Короче, все як у Міядзакі. Ну і найскладніше у прокачуванні - піктоси та люміни. Піктоси розкидані по всьому світі. Це щось типу талісманів, які дозволяють відкривати додаткові пасивні навички в окремого персонажа. Щоб “встановити” одну або декілька пасивок потрібні “пусті місця” для них - люміна. Люміну можна знайти в локаціях, купити в торговців, отримати з босів або квестів. Чим більше лічильник люміни на конкретному персонажі, тим більше пасивок можна додати. Саме це є основою білдів в “ендгеймі”. За допомогою цього можна зробити з персонажа або “танка”, або імбу, яка буде ваншотити будь-якого боса. Візуальна частина - моя повага. Якщо Вас ще не нудить від “схожості” ігор на UE5, то локації викличуть захоплення. Якщо присіпатися, то можна помітити “безкоштовні” ассети, але стиль і антураж нівелюють це відчуття повністю. Відмічу ще доволі чималий бестіарій, хоча розробники іноді балуються “реюзом” тих чи інших босів по кілька разів, але різними по статам. Цікаво пояснили і “лорно” обґрунтували прапори (аналог вогнища з ДС) і різні допоміжні елементи під час дослідження карти. Музикальний супровід це тупо супер-мега-ультра-гіга топ. Про що говорити, якщо я весь їх OST вже кілька днів слухаю на репіті. Контенту в грі вистачає. Вона не така вже і маленька, але задушити або набриднути не встигає. Сюжет проходиться доволі швидко, кілька сайд квестів, кілька міні ігор по типу смуги перешкод і тенісу, щоб отримати купальники (косметичні елементи). А для самих емоційно нестабільних, по законах класичних jrpg, є кілька наглухо відбитих “ендгейм” босів, які легко і доступно розкажуть хто тут головний. На таких можна натрапити під час проходження сюжету, але, особисто я, не рекомендую витрачати на них останні нервові клітини, а просто запам’ятати їх геолокацію і повернутися після закінчення сюжету. Замість цього пропоную заромансити когось з персонажів. Боліти буде так само, але тут хоча б шанс на успіх є. До мінусів можу віднести тільки два моменти: відсутність карти локацій і відсутність журналу завдань. Реально важко з моїм топографічним кретинізмом бродити лабіринтами в пошуках артефактів або шукати, який сайд квест я виконую, а який виконав випадково раніше. В Міядзакі ці два моменти необов’язково було копіювати. Ну ще б фаст тревел по всьому світі, але то я вже мовчу, бо і так багато хочу від життя. Лайфхак: в локаціях головна сюжетна дорога майже завжди якось підсвічується чи виділяється ліхтарями або вогниками. У підсумку скажу, що цьому проєкту вдалося сильно вразити мене у всіх аспектах. Я вже давно не покладаю на нові релізи завищені очікування, щоб потім не розчаровуватися, але до останнього мене не покидала думка, що це буде чергова мобільна дрочильня з купою циферок, автоматизацією і всяке таке. Зараз же можу сказати, що це сильний представник на GOTY. Чому? Достатньо оригінальна історія з сильними твістами, шикарна постанова кадру та і світ в цілому, цікавий мікс з ігрових механік, не ремейк/ремастер, не сиквел/приквел/франшиза, молода студія. Ось який продукт можуть створити кілька креативних людей з обмеженим бюджетом у відкритому плаванні і, саме головне, без тиску і контролю видавця. Хто знає, можливо у майбутньому у jrpg з’явиться прямий конкурент у вигляді frpg.

No Ukrainian localisation.

Грьобаний шедевр. Гра десятиліття, не менше. Таким іграм пам'ятники потрібно ставити. Один, в принципі, вже є - 97 балів на Метакритиці. Абсолютний лідер згідно оцінки користувачів за всю історію відеоігор. І хай хоч хтось скаже, що Clair Obscur: Expedition 33 цього не заслуговує! Візуал, саундтрек, персонажі, сюжет - просто захмарний рівень! А всього лиш треба було звалити з Юбісофт xD

Коли один поліг - ми просуваємось. Мабуть це гра року. В ній все добре від сюжету й механік, до різноманітних біомів й музики. Гру можна проходить у довільному темпі й не дуже переживати за брак часу. Краще що можна знати про гру перед початком - це не знати нічого. Наступний день прийде! За тих, хто лишився позаду! Для тих, хто прийде після.

Впевнений, що саме через цю гру, а точніше наплив гравців, стався блекаут в Іспанії. Через цю гру і Облівіон звісно ж. Люди дуже активно всі ці дні насипали позитивні відгуки. Можливо навіть витрачаючи на це більше часу ніж на саму гру, судячи по відсоткам на здобутих мною ачівках за 20 годин. Саме тому почну з мінусів, бо вони тут є. Перше, що потрапляє в очі - графіка. Вона слабенька. Я розумію, що це невелика незалежна студія. Та і я спокійно до цього відношусь, але треба відмітити - по сучасним міркам вона відстає. Хоча сама картинка дуже гарна, дизайн оточення і локацій дуже стильні і виразні. Теж саме з дизайном рівнів: вони просторі і їх цікаво досліджувати, вистачає і секретів, і шорткатів, але то тут, то там постійно натрапляєш на невидимі стіни, хоча на схожому місці в іншій частині локації ти легко там міг спригнути, або навпаки залізти на виступ - і таких місць вистачає, котрі трошки збивають. Але найнеприємніший момент - це освітлення в деяких місцях, а саме його відсутність - тупо непроглядна пітьма. Настільки, що я в налаштуваннях гри повністю прибирав контрастність, щоб побачити хоч щось. Таке в мене вперше за весь ігровий досвід. До того ж у головного героя іноді вистачає бажання дістати щось типу ліхтарика, щоб хоч трохи підсвічувати собі шлях, але чомусь він це робить не всюди, де є темрява - це якщо повернутись до геймдизайну. І до сюжету із лором. Гра зі старту поглинає цікавим світом і густою меланхолічною атмосферою - це правда. Вступ холодними руками тримає тебе під водою поки ти не перестаєш дихати. Але потім починають з'являтись вороги-міми, кольорові пензлики, що говорять, францюзькі наряди з беретами та багетами та купальні наряди - і ти розумієш, якщо замінити весь візуал на анімешний стиль - то гра перетвориться на generic jrpg. Без образ, я вельми полюбляю це, і багато торкався в різних місцях цей жанр, а восьма фіналка для мене - це любов. Але! Мені все ж хотілось би бачити хоча б більше нарядів для персонажів, котрі хотілось би вдягнути, і котрі виглядали б відповідно до ніби похмурої (місцями) атмосфери гри. Бляха, та розробники навіть сни героїв тут зробили по типу чорно-білих французських арт-хаус кінох середини ХХ століття, як в кінотеатрах GTA V xD. Коротше, абсурду тут виявилось більше, ніж здавалось спочатку. Але воно і не погано. Головне - я попередив. Ще по мінусам: - Жахлива система збережень - чекпойнти - це ок, але тут вони криві. Я використовую лут перед бійками з деякими босами, бо коли щось підіймаєш - спрацьовує автосейв. Це особливо відчувається на глобальній мапі. - Бій тут хоч і крутий, але і тут бувають підстави. Дуже бісить те, що коли обираєш склянку щоб полікуватись завжди для застосування по замовченню обирається член паті, котрий по середині, а не той, котрим ти зараз обираєш хільку. І коли ти все робиш швидко, то можна випадково вилікувати не того. Чи заважає вказане мною отримувати задоволення від гри? Взагалі ні (окрім проблем з освітленням). Гра затягує і сюжетом, і геймплеєм. Прогресія відчувається чудово. А от де гра розкривається на повну - це бій. Сутички захопливі і динамічні. Навички героїв цікаві, у кожного унікальні, і поєднувати їх для максимальної ефективності - максимум задоволення. QTE ухилення і контр-атаки мені тут до вподоби, додають приємну напругу в покроковість. А те, як виглядає все це і звучить - феєрія. На окрему увагу заслуговує музика - дуже вдала, підкреслює настрій в різних локаціях і навіть запам'ятовується. Мені подобається такий розвиток жанру. А через таку увагу до гри, можливо ми отримаємо ще подібних проєктів. P.S. ра ще не прйдена, тож можливо в тексті ще щось зміниться.

Clair Obscur: Expedition 33

Це найкраща гра, у яку я грав за весь час. Вона захопила мене настільки, що я повністю зачистив увесь всесвіт. Тут є все: ідеальний сюжет, глибокі персонажі, сильні емоції, магічна музика, унікальна бойова система та неймовірний всесвіт. Expedition 33 — це не просто гра, це ціла подорож, яка залишає відбиток у серці.

Сюжет

Сюжет — це головний скарб цієї гри. Авторам вдалося створити історію, яка може конкурувати з найкращими зразками кінематографа та навіть перевершувати їх. Кожен персонаж має свою драму, власну мотивацію та минуле, пов’язане з гоммажем. Вони поступово розкриваються, і ти не просто граєш — ти співпереживаєш, радієш і плачеш разом із ними. Події розгортаються напружено й динамічно, діалоги виписані бездоганно. Місцями гра нагадує «Атаку Титанів» — ті ж експедиції, постійне відчуття небезпеки й купа питань про цей світ. Відповіді з’являються поступово, змушуючи занурюватися все глибше. Це історія, де є гумор, біль, розпач і щастя, а в фіналі — сльози. Так, готуйте носовички.

Музика

Саундтреки — справжня перлина. Французькі мотиви Люмьєра заспокоюють і зачаровують, а бойові композиції змушують відчувати кожну битву як подію всесвітнього масштабу. Трек Lumier у мене вже на репіті щодня — і я не перебільшую. Пластинки, які можна зібрати у грі, додають атмосферності, і слухати їх повторно у таборі — це справжня магія.

Світ

Візуальний стиль може здатися дивним на перший погляд, але після налаштування графіки він розкривається повністю (вирубайте зернистисть та розмиття). Карта виконана як великий напіввідкритий світ із системою унікальних данжів. Кожен данж мальовничий, атмосферний та небезпечний по-своєму, зі своїми ворогами й секретами. Є дрібний мінус — відсутність підсвічування невиконаних квестів чи зібраних ресурсів. Але особисто я вважаю це плюсом: це мотивує досліджувати кожен куток самостійно.

Бойова система

Бойова система може здатися важкою для новачків. Вона вимагає не тільки планування ходів, але й уміння ухилятися та блокувати удари в реальному часі. Тут не вийде просто клікати кнопки — вороги покарають за кожну помилку. Кожен бос унікальний і вражає своїм дизайном. Деякі битви лякають ще до того, як починаються. Але саме в цьому й сила — ти вчишся на власних помилках, поступово розумієш ворога й отримуєш незабутнє задоволення від перемоги.

Система прокачки

Система прокачки інтуїтивна, але водночас дуже глибока. У грі багато персонажів, кожен зі своїм стилем бою, власними скілами та зброєю. Плюс — система люмінів та піктосів, що дозволяє створювати найрізноманітніші білди. Я знайшов свій стиль тільки у 3 акті, коли вже ознайомився з кількома варіантами білдів інших гравців. Тут можна зробити так, що твоє паті танкуватиме все підряд, або ж навпаки — зноситиме ворогів за секунди. У 3 акті є нюанс із балансом: зняття обмеження урону до 9999 дозволило мені наносити десятки мільйонів шкоди. Через це фінальні бої були надто легкими, і я кілька годин просто зносив усе підряд однією стратегією. Це трохи підпсувало фінальне враження від босів.

Плюси:
• Абсолютно захопливий сюжет із поступовим розкриттям та глибокою драматургією.
• Живі персонажі з власними історіями, минулим і характером — до кожного встигаєш прив’язатися.
• Діалоги на рівні топового кінематографа, де є і гумор, і трагедія, і справжня емпатія.
• Атмосферний музичний супровід: від заспокійливих мелодій у Люмьєрі до епічних треків у боях з босами.
• Стильний та унікальний візуал із яскравою стилістикою (налаштовується для комфортної гри).
• Цікавий баланс відкритого світу та данжів — кожна локація мальовнича й неповторна.
• Тактична бойова система з блоками та ухилами, що нагороджує уважність та вміння вчитись на поразках.
• Величезний арсенал зброї, система піктосів і люмінів для кастомізації стилю бою.
• Масштабні та продумані боси — кожен зі своїм характером і механіками.
• Можливість будувати унікальні білди, які кардинально змінюють стиль проходження.

Мінуси:
• Геймплей третього акту може здатися надто легким через зняття обмежень шкоди — добре зібраний білд руйнує баланс.
• Відсутність зручної системи відстеження всіх знайдених ресурсів чи невиконаних квестів.
• Бойова система може бути важкою для новачків, особливо тих, хто не звик до активних ухилів і блоків.
• На ранніх етапах не зовсім зрозуміло, як оптимально качати характеристики персонажів.

Кому сподобається?
• Тим, хто любить глибокі історії з багатошаровим сюжетом, які викликають справжні емоції.
• Шанувальникам «Атаки Титанів» і подібних творів — тут є відчуття експедицій, небезпек та поступового розкриття таємниць світу.
• Гравцям, які цінують атмосферу — від музики й візуалу до деталей у локаціях.
• Тим, хто любить складні й тактичні бої, де потрібно вчитися на помилках.
• Колекціонерам білдів, які кайфують від експериментів зі скілами, зброєю і бонусами.

Вердикт

Clair Obscur Expedition 33 — це гра, яка виходить далеко за межі стандартного RPG. Це більше ніж просто розвага — це досвід, який дарує щирі емоції, змушує сміятися, плакати та співпереживати персонажам. Атмосфера гри настільки самобутня, що часом складається враження, ніби переглядаєш аніме чи фільм найвищого рівня, але з можливістю бути учасником подій. Глибокий сюжет, музика, яка чіпляє до мурах, унікальний художній стиль і продумані боси роблять Expedition 33 справжнім шедевром. Навіть деякі огріхи балансу у третьому акті не здатні затьмарити велич цієї подорожі. Якщо ви шукаєте гру, яка залишить слід у вашій пам’яті та серці — це саме вона.

10/10

Обов’язково до проходження всім, хто хоч раз хотів відчути, як виглядає ідеальний баланс між грою та мистецтвом. Топлю за GOTY 2025.

Дуже хороша гра! Рекомендую. Сюжет цікавий, боївка сподобалась - щось новеньке. З мінусів: неінтуітивна прокачка (в плані користування піктосами), а також музика, яка часто не підходила приблизно нікуди. Якісь дивні дискотеки на файтах... А в цілому - дуже рекомендую цю чудову гру :)

If devs can't make mini-games, then they shouldn't do it, Raft Volley Minigame feels disgusting and frustrating...

Гра 100/10. Почав грати — думав зранку зайти на пів годинки, потім подивився на часи а вже пройшло 6 годин. Графіка така, шо бабця подумала, шо то фільм по телевізору. Музика? Музика тут — справжня космічна магія. Сюжет? Якби Тарас Шевченко писав RPG — було б отак.))) Бойова система? Це якби Dark Souls і поезія пішли на побачення в Лувр. Фінал? самі все зрозумієте) Clair Obscur: Expedition 33 — це коли поєднались Кайдашева сім’я і Французький артхаус. Гра року 150%)

Чому вам треба зіграти в Clair Obscur? Я не буду описувати, просто ТРЕБА. 9.5/10

masterpiece, game stole my heart music hits so hard plot - "wipes tears" cosmetics - oui baguette baguette baguette (totally not a Verso simp, nonono)

не фанат такого жанру, але сюжет і саунд це просто щось неймовірне це краще навіть ніж сосати пісюни

Гра вонючий симулятор вчасного натискання кнопок. Гівно. Кому подобається грайте.

Разьйоб

Нехай я не цікавився за інші цьогорічні тайтли, але для мене це абсолютно точно і чітко GOTY, або й взагалі найкраща гра на найближчі 5 років. Тут ідеально практично все - музика, сюжет, анімації, графіка з артдизайном, бойовка і багато інших аспектів. Головний композитор (котрого відкопали десь на локальному французькому форумі) написав 8 годин саундтреку, в котрому поганих треків просто немає. Є просто гарні, є чудові, є шедевральні, але поганих чи бодай просто посередніх нуль. Посеред битв часто забиваєш на ходи і тупо заплющивши очі качаєш головою в такт. Серед саундтреків сюжетних босів абсолютно усі тупо найкращі, і після завершення гри я ще довго слухатиму музику окремо просто на фоні. Сюжет- absolute cinema. Персонажі гарно розкриваються, є неочікувані повороти, і загалом в кінці гри прийдеться зробити тяжкий вибір. Вперше у житті гра змусила мене заплакати(( Локації дуже круті, як візуально так і концептуально. Бойовка - мені особисто все зайшло. Кожен персонаж має свою унікальну core механіку котра змушує тебе по своєму обігрувати послідовність ходів. Dodge/parry взагалі серед причин, чому мене зацікавила гра, бо ідея суто покровокої бойовки мені не дуже подобається, а можливість скористатися механічниими навичками й реакцією якраз задовільняють потребу. Стосовно інших аспектів - анімації на висоті, персонажі дуже красиві (як жінки так і чоловіки). Самі рухи персонажів і деяких босів своєю хореографією перетворюють сцену битви на танець смерті замість грубого і неотесаного обміну ударами. Загалом, якщо враховувати режисуру катсцен, то без бойовки гру можна сприйняти як такий собі інтерактивний фільм) Єдиний недолік котрий можна хоч якось підмітити - десь на 20 годині бойовка стає одноманітною. Кожен файт з незнайомим ворогом за 1-2 спроби можна спокійно прочитати паттерни атак ворога і далі просто спамити своїм заготовленим білдом. Таак, це все одно круто прикольно, але всі битви починають проходити по однаковому сценарію. Якщо 96% позитивних відгуків для вас не є показником, то навіть не знаю що вам сказати... Гра варта 200% своєї вартості.

Спойлери

Світ Clair Obscur: Expedition 33 - це сюрреалістичний витвір, де краса й трагедія переплітаються в кожному куточку.

Гравець опиняється в Люм’єрі - останньому місті людства, яке щороку втрачає частину населення через загадковий ритуал Гоммаж: художниця-божество, відома як Художниця, малює число на моноліті, і всі, чий вік йому відповідає, зникають без сліду. Головний конфлікт - це не битва героїв проти зла, а зіткнення ідей, де кожна сторона має свої болючі причини.

Основи сюжету

Гравець керує членами Експедиції 33 - останньої надії людства зупинити Художницю й розірвати цикл смерті. Але згодом з’ясовується, що світ, у якому відбуваються події, - це полотно, створене з болю й спогадів реальної жінки на ім’я Аліна. Вона втратила сина Версо у пожежі, і, не витримавши горя, створила цей світ щоб зберегти його душу.

Теми та символізм

Гра досліджує горе, пам’ять, втрату та прийняття. Гравець поступово розуміє, що боротьба - не лише проти зовнішнього ворога, а й проти внутрішніх демонів. Світ Clair Obscur - це не просто фон, а живий символ болю, надії та мистецтва, що ожило. Наприклад, Маель хоче зберегти світ, навіть якщо він штучний, бо для неї ці люди - справжні. Водночас Версо прагне покласти край нескінченному циклу болю, навіть якщо це означає знищення всього полотна. Обидва мають рацію... і обидва помиляються.Гравець постійно стикається з моральними дилемами: чи варто рятувати світ, якщо він - лише картина? Чи мають "намальовані" люди право на життя? Чи можна виправдати масове знищення заради "справжньої" реальності? Ця амбівалентність - серце сюжету. Гра не дає простих відповідей, а натомість змушує замислитися: чи не є ми самі творцями своїх світів і моральних меж?

Геймплей

Це унікальне поєднання покрокової тактики та реального часу, яке змушує гравця бути не просто стратегом, а й активним учасником кожного бою. Це не просто JRPG - це інтерактивна драма, де кожен бій - як сцена з театру. В цілому не хочу багато говорити про геймплей, він своєрідний і об'єктивно не для всіх, кожен гравець сам повинен вирішити чи подобається такий жанр. Але навіть в моєму оточенні є люди які ніколи не торкалися JRPG і все одно отримали купу емоцій після проходження.

masterpiece 10\10

Який же я, сука, гой, спочатку в 2023 прогріли на їбану Boring Game 3, а тепер ця поєбєнь

Якщо це - не гра року, то я не знаю, що тоді. Ця гра задає настільки високу планку майже в усьому: живі персонажі, за яких щиро вболіваєш і переживанням яких віриш; продуманий і різноманітний світ з тоннами прекрасних пейзажів; величезне різноманіття стилів гри і комбінацій; Але найголовніше - це сюжет - я не знаю скільки разів під час проходження я плакав і сміявся та і просто сидів деякий час, бо мав переосмислити те, що сталося. Окремо хочу виділити музику - гармонійна, чарівна, текст пісень та манера виконання підкреслюють та доповнюють лор гри. Досить часто під час босфайтів перші хвилини дві просто сидів і насолоджувався музикою, перш ніж розпочати свій хід. Безумовно рекомендую до проходження, ця гра варта кожного витраченого центу, абсолютний 10/10

Expedition 33 - або не купляй поки не прочитав мій відгук

Взагалі як на мене гра шикарна але є величезне АЛЕ. З плюсів тут цікава, оригінальна бойовка (ну я особисто такої ще не зустрічав), тут просто шикарна музика, красива історія і персонажі. Та і це логічно не задаром же в гри такі позитивні відгуки правда ж? Але....але для мене ця гра просто розчарування року... І тепер по порядку. Бойовка тут прикольна але навіть на середній складності є місця які ти без парирування просто не пройдеш, натомість якщо вміти вчасно натискати кнопку ти зможеш перемогти любого незважаючи на прокачку і персонажів. Ще майте на увазі що побочні боси тут порвуть твій пукан набагато сильніше ніж сюжетні. А є один мінібос який безкінечно ходить і перемогти його можеш тільки наносячи йому урон під час парирувань. І до цього всього урон більшості серйозних противників такий що він вбиває з 1-2 попадань а в одній атаці їх може бути хоч 10. Анімації ударів тут запутані тому складного противника ви переможете тільки після того як відлетитие від нього разів 5 і завчите його атаки. І я не хейтер парирувань але мені подобається коли це один із прийомів а не основа основ. Ще до всього тут відсутня мінікарта і свої мітки. Хочеш повернутись пізніше в якесь місце? Правильно бери і запам'ятовуй хаха. І саме головне від чого в мене просто нереально згоріло..... Коли я почав грати я офігів від атмосфери і сюжету. Коли я пройшов перший акт я офігів ще раз. Наскільки ж був крутий і захопливий сюжет на початку що хоч все і банально ти сопереживав героям, ти відчував атмосферу тяжкого становища героїв. Але пройшовши другий акт я вже офігів в не негативному значенні. Щоб без спойлерів писаки і розробники просто по суті обнуляють все що було до того. Закінчивши другий акт мені стало просто байдуже (гидко) на ту маячню і сімейні страждання які там відбувались. Закінчення сюжету просто робить беззмістовним все що було до того... Моя вам порада, якщо вам не байдуже на сюжет і героїв то просто видаліть гру перед кінцем другого акту, тоді ця історія залишиться у вашій пам'яті трагічною і красивою історією а не беззмістовним брєдом...

ABSOLUTE PEAK

Розчарований. Сюжет просто вистрибує у вікно наприкінці другого акту, разом з причинами переживати за світ та більшість персонажів у грі. Персонажі на яких фокусується історія гри в останньому акті просто неприємні і мені було якось все одно на їх сімейну драму.

Там щось про глибокий сюжет писали. Не помітив. Покрокові бої, це найгірше що придумали в іграх. Жаль що витратив забагато часу, намагаючись зрозуміти за що її хвалять. Краще витратив б ці гроші на щось цікавіше.

Nice but endings sucks