Thank you for the beautiful game. But I'm very sad that there's no Ukrainian localization. Hope, you'll make it some day.

Після такого старту від молодої студії, яка складається з тридцяти осіб, я б на місці японців не на жарт почав би нервуватися. Французи з двох ніг увірвалися на, здавалося б, святу землю jrpg і показали як можна ще більше урізноманітнити геймплей покрокових боїв. Я б не сказав, що це щось кардинально нове та оригінальне в геймдеві, але такий мікс з ігрових механік я ще не зустрічав. Сюжет гри розвивається дуже стрімко. Ми учасники чергової експедиції до невідомих земель ціллю якої є знищити загадкову художницю, яка кожен рік пише на камені нове число і всі люди цього віку миттєво вмирають. Чому чергова? Та тому, що це вже, приблизно, 67-а спроба, а живим звідти ще не повертався ніхто. Якщо перші експедиції складалися з цілих флотилій, то тепер охочих збирається зовсім не багато, бо людей залишилося дуже мало, а погоджуються на авантюру лише ті, кому жити залишилося найменше. Щоб не вдаватися в подробиці з можливими спойлерами - це одна з тих небагатьох ігор, яка лише одним прологом змогла довести мене до сліз. Місцями буде здаватися, що історія повністю передбачувана і Вам з самого початку все зрозуміло, але та кількість твістів, що буде потім повністю переверне Вашу уяву. Особливо це відчувається в режимі “Нова гра+”, коли вже знаєш хто, що, як, куди і звідки. Короче, це той випадок, де краще “один раз побачити, ніж 100 разів почути”. Рівень драми максимальний. А тепер до найцікавішого, що є в цій грі. Геймплей в нас покрокова тактика, але незвичайна, а з QTE елементами. Що це таке? На відміну від класичних покрокових боїв типу Persona, де ми просто обираємо дію та ціль, тут потрібно вчасно натискати потрібні кнопки під час кастування, щоб ще більше їх посилити. Це якщо говорити про атаку. Захист в грі реалізований ще цікавіше. Під час ходу противника потрібно так само в потрібний момент натискати клавіші для того, щоб не отримувати шкоди. Всього є 4 типи ухилянь: штраф 17к грн, Тиса, інститут, троє дітей додж, парирування, стрибок і градієнт-додж. Два останні супроводжуються окремими анімаціями ворогів і тому є ситуативними та більш простими. А ось додж та пері - основа захисту. Додж простіше, оскільки має більше вікно для реакції, але ніяк не винагороджується на відміну від пері. Пері - найскладніше, що є в грі, оскільки використовувати його потрібно чітко в потрібний момент, а комбінації босів варіюються від 1 до 20+ ударів за один хід з різними таймінгами. Тут навіть маестро Міядзакі взявся б за голову вчити мувсети деяких босів. Але пері добре винагороджується, особливо в перших двох актах гри. За кожне пері з комбінації отримуєш очко мани для абілок, а за пері всієї серії наноситься контрудар. Особисто для мене, головною проблемою парирування були навіть не різні таймінги босів, а саме їх візуальна модель. Часто ворог це “незрозуміле щось”, який має абстрактну форму якоїсь фігури і побачити момент атаки в таких неможливо. В такі моменти на допомогу приходить звук. Більшість таких ворогів мають специфічні звуки перед або під час атаки, які допомагають в парируванні. Іноді доводилося просто закривати очі, щоб ніякі дії на екрані не відволікали від ритму. Якщо в тій же Персоні або Брамі під час ходу противника можна сходити чайок заварити чи сміття винести, то в Експедиції потрібна максимальна концентрація, оскільки я дуже сумніваюся, що гру вийде просто “зафейсролити” навіть на найнижчій складності. Активних персонажів на полі бою може бути не більше трьох. У разі смерті основної групи можна продовжити бій за тих, хто залишився у запасі. Кожен персонаж має якісь свої певні особливості та унікальну механіку на яку потрібно опиратися під час комбінацій. Якісь персонажі мають кращу синергію між собою, а якісь гірше, але комбінувати їх можна по різному в залежності до вразливостей конкретних босів. Прокачка і розвиток здійснюється у кілька етапів. Найперше - це дерево навичок, яке існує в більшості ігор. Вбиваємо ворогів, отримуємо експу, качаємо різні скіли. Паралельно з цим за рівні отримуємо очки для покращення статів (хп, атака, захист, шанс на критичну шкоду, тощо). Зброя крім звичайного рівня шкоди має ще множники, які залежать від тих самих статів. Короче, все як у Міядзакі. Ну і найскладніше у прокачуванні - піктоси та люміни. Піктоси розкидані по всьому світі. Це щось типу талісманів, які дозволяють відкривати додаткові пасивні навички в окремого персонажа. Щоб “встановити” одну або декілька пасивок потрібні “пусті місця” для них - люміна. Люміну можна знайти в локаціях, купити в торговців, отримати з босів або квестів. Чим більше лічильник люміни на конкретному персонажі, тим більше пасивок можна додати. Саме це є основою білдів в “ендгеймі”. За допомогою цього можна зробити з персонажа або “танка”, або імбу, яка буде ваншотити будь-якого боса. Візуальна частина - моя повага. Якщо Вас ще не нудить від “схожості” ігор на UE5, то локації викличуть захоплення. Якщо присіпатися, то можна помітити “безкоштовні” ассети, але стиль і антураж нівелюють це відчуття повністю. Відмічу ще доволі чималий бестіарій, хоча розробники іноді балуються “реюзом” тих чи інших босів по кілька разів, але різними по статам. Цікаво пояснили і “лорно” обґрунтували прапори (аналог вогнища з ДС) і різні допоміжні елементи під час дослідження карти. Музикальний супровід це тупо супер-мега-ультра-гіга топ. Про що говорити, якщо я весь їх OST вже кілька днів слухаю на репіті. Контенту в грі вистачає. Вона не така вже і маленька, але задушити або набриднути не встигає. Сюжет проходиться доволі швидко, кілька сайд квестів, кілька міні ігор по типу смуги перешкод і тенісу, щоб отримати купальники (косметичні елементи). А для самих емоційно нестабільних, по законах класичних jrpg, є кілька наглухо відбитих “ендгейм” босів, які легко і доступно розкажуть хто тут головний. На таких можна натрапити під час проходження сюжету, але, особисто я, не рекомендую витрачати на них останні нервові клітини, а просто запам’ятати їх геолокацію і повернутися після закінчення сюжету. Замість цього пропоную заромансити когось з персонажів. Боліти буде так само, але тут хоча б шанс на успіх є. До мінусів можу віднести тільки два моменти: відсутність карти локацій і відсутність журналу завдань. Реально важко з моїм топографічним кретинізмом бродити лабіринтами в пошуках артефактів або шукати, який сайд квест я виконую, а який виконав випадково раніше. В Міядзакі ці два моменти необов’язково було копіювати. Ну ще б фаст тревел по всьому світі, але то я вже мовчу, бо і так багато хочу від життя. Лайфхак: в локаціях головна сюжетна дорога майже завжди якось підсвічується чи виділяється ліхтарями або вогниками. У підсумку скажу, що цьому проєкту вдалося сильно вразити мене у всіх аспектах. Я вже давно не покладаю на нові релізи завищені очікування, щоб потім не розчаровуватися, але до останнього мене не покидала думка, що це буде чергова мобільна дрочильня з купою циферок, автоматизацією і всяке таке. Зараз же можу сказати, що це сильний представник на GOTY. Чому? Достатньо оригінальна історія з сильними твістами, шикарна постанова кадру та і світ в цілому, цікавий мікс з ігрових механік, не ремейк/ремастер, не сиквел/приквел/франшиза, молода студія. Ось який продукт можуть створити кілька креативних людей з обмеженим бюджетом у відкритому плаванні і, саме головне, без тиску і контролю видавця. Хто знає, можливо у майбутньому у jrpg з’явиться прямий конкурент у вигляді frpg.

Впевнений, що саме через цю гру, а точніше наплив гравців, стався блекаут в Іспанії. Через цю гру і Облівіон звісно ж. Люди дуже активно всі ці дні насипали позитивні відгуки. Можливо навіть витрачаючи на це більше часу ніж на саму гру, судячи по відсоткам на здобутих мною ачівках за 20 годин. Саме тому почну з мінусів, бо вони тут є. Перше, що потрапляє в очі - графіка. Вона слабенька. Я розумію, що це невелика незалежна студія. Та і я спокійно до цього відношусь, але треба відмітити - по сучасним міркам вона відстає. Хоча сама картинка дуже гарна, дизайн оточення і локацій дуже стильні і виразні. Теж саме з дизайном рівнів: вони просторі і їх цікаво досліджувати, вистачає і секретів, і шорткатів, але то тут, то там постійно натрапляєш на невидимі стіни, хоча на схожому місці в іншій частині локації ти легко там міг спригнути, або навпаки залізти на виступ - і таких місць вистачає, котрі трошки збивають. Але найнеприємніший момент - це освітлення в деяких місцях, а саме його відсутність - тупо непроглядна пітьма. Настільки, що я в налаштуваннях гри повністю прибирав контрастність, щоб побачити хоч щось. Таке в мене вперше за весь ігровий досвід. До того ж у головного героя іноді вистачає бажання дістати щось типу ліхтарика, щоб хоч трохи підсвічувати собі шлях, але чомусь він це робить не всюди, де є темрява - це якщо повернутись до геймдизайну. І до сюжету із лором. Гра зі старту поглинає цікавим світом і густою меланхолічною атмосферою - це правда. Вступ холодними руками тримає тебе під водою поки ти не перестаєш дихати. Але потім починають з'являтись вороги-міми, кольорові пензлики, що говорять, францюзькі наряди з беретами та багетами та купальні наряди - і ти розумієш, якщо замінити весь візуал на анімешний стиль - то гра перетвориться на generic jrpg. Без образ, я вельми полюбляю це, і багато торкався в різних місцях цей жанр, а восьма фіналка для мене - це любов. Але! Мені все ж хотілось би бачити хоча б більше нарядів для персонажів, котрі хотілось би вдягнути, і котрі виглядали б відповідно до ніби похмурої (місцями) атмосфери гри. Бляха, та розробники навіть сни героїв тут зробили по типу чорно-білих французських арт-хаус кінох середини ХХ століття, як в кінотеатрах GTA V xD. Коротше, абсурду тут виявилось більше, ніж здавалось спочатку. Але воно і не погано. Головне - я попередив. Ще по мінусам: - Жахлива система збережень - чекпойнти - це ок, але тут вони криві. Я використовую лут перед бійками з деякими босами, бо коли щось підіймаєш - спрацьовує автосейв. Це особливо відчувається на глобальній мапі. - Бій тут хоч і крутий, але і тут бувають підстави. Дуже бісить те, що коли обираєш склянку щоб полікуватись завжди для застосування по замовченню обирається член паті, котрий по середині, а не той, котрим ти зараз обираєш хільку. І коли ти все робиш швидко, то можна випадково вилікувати не того. Чи заважає вказане мною отримувати задоволення від гри? Взагалі ні (окрім проблем з освітленням). Гра затягує і сюжетом, і геймплеєм. Прогресія відчувається чудово. А от де гра розкривається на повну - це бій. Сутички захопливі і динамічні. Навички героїв цікаві, у кожного унікальні, і поєднувати їх для максимальної ефективності - максимум задоволення. QTE ухилення і контр-атаки мені тут до вподоби, додають приємну напругу в покроковість. А те, як виглядає все це і звучить - феєрія. На окрему увагу заслуговує музика - дуже вдала, підкреслює настрій в різних локаціях і навіть запам'ятовується. Мені подобається такий розвиток жанру. А через таку увагу до гри, можливо ми отримаємо ще подібних проєктів. P.S. ра ще не прйдена, тож можливо в тексті ще щось зміниться.

Зпіратив гру на торенті, бо зажав 1,5к грн, пограв один день... Наступний день: SHUT UP AND TAKE MY MONEY!!! Гра 10 шедеврів з 10!!!

Приїхала Анна Ярославна в столицю Франції, привезла сало і каже Генріху "поріж". Їм так сподобалось, що вони так назвали столицю Франції

Вау! Просто вау. Я навіть розбив скарбничку, щоб приєднатись до цього свята відеоігор! Здається, тільки Ісус Христос не зійшов з небес і не сказав особисто, що цю гру варто спробувати. От я й спробував. І скажу: це офігенна гра!

Це не схоже ні на що інше

Хоча... насправді гра нагадує все й одразу: двох Міядзакі одночасно, Final Fantasy за стилем і пафосом, королівську битву - бо герої тут буквально борються за виживання, і навіть Baldur’s Gate 3 - через систему табору та глибокі діалоги, а також багато інших культових ігор і фільмів. Але взято цього всього по краплі - як у фільмах Тарантіно, де з різних знайомих елементів народжується щось цілком нове й самобутнє.

Нова історія

Оце найкрутіше - непередбачувана, атмосферна, європейська історія. Давно вже не було такого, щоб я на роботі ловив себе на думці: «Ех, скоріше б вечір - пограю годинку-дві». І ця година - як епізод серіалу, після якого лишається післясмак. І хочеться ще.

Діалоги та герої

Хоч записуй. Дуже життєві. Особливо зараз, коли все, що відбувається в світі - відгукується особливо гостро. Герої - наче актори з дорогущого європейського фільму. Хотів пожартувати, що нарешті мені сподобався Паттінсон, але ні - тут усі персонажі живі та сильні. Жіночі образи... Чесно, в очах однієї супутниці хочеться потонути, а інша, здається, взагалі не ходить - вона буквально літає на своїй жіночності. Так, не жарт - літає!

Музика - мед!

Так, чорт забирай! Мої ADAM’и нарешті не просто збирають пил - вони співають! Музика ллється просто в душу. Це не просто фон - це повноцінна частина гри. Якщо з’явиться саундтрек - я перший, хто купить його за повну ціну. І не пошкодую ані копійки.

Геймплей

Він тут особливий. Важко описати, але дуже затягує. Покрокові бої, магія, комбо на кнопках - але фішка в механіці ухилення. Якщо зловити ритм - можна ухилитись від будь-якого удару. І це не просто красиво - це дає шанс перемогти будь-кого, якщо ти вправний. Система винагороджує уважність, не прощає помилок - але дарує шалене відчуття майстерності.

Порада

Грайте з французькою озвучкою. Це оригінал. І звучить вона... магічно. Атмосфера зростає одразу в рази.

Підсумок

Рекомендую всім. Навіть якщо не як гру - то як культурне явище. Такі проєкти не просто розважають - вони збагачують нас ізсередини. І це прекрасно.

Нечасто можна побачити ігри такого масштабу, які без перебільшення можна назвати витвором мистецтва. Купляв з думками, що гра можливо задушить мене так само як і Persona 5, але пролог дав зрозуміти, що це "дещо інше". Чудові живі персонажі, за якими цікаво спостерігати. Більшість часу не розумієш, що відбувається, і радієш як дитина, будуєш 350 теорій після того як певний персонаж скаже щось, що очевидно щось означає, але поки не має сенсу через сетинг оповитий таємницями. Анімації, графіка, акторська гра, сюжет, бойова система - все викликає захват, а саундтрек - взагалі окремий пункт. Довгих літ здоров'я Аліс Дюпорт-Перс'є, Віктору Борбі і фінальному босу саундклауда Лор'єну Тестарду.

Ця гра - справжня емоційна подорож. Вона вразила мене своєю барвистістю, яскравими деталями та неймовірно захопливим відкритим світом, у якому хотілося залишитися жити. Кожна локація, кожен елемент наповнені життям і красою, що буквально змушують затримати подих. Але за яскравою оболонкою ховається глибока, емоційно насичена історія. Гра сильно б’є по почуттях, змушує переживати за героїв, їхні рішення та долі. Вона постійно тримала мене в стані, коли одночасно захоплюєшся її красою й відчуваєш смуток: «Боже, як це сумно, як це гарно». Фінал став справжнім емоційним вибухом — настільки сильним, що я не зміг стримати сліз. Попри це, я залишився неймовірно задоволений грою. Це той досвід, який залишає слід у серці I would like Ukrainian localization of subtitles!

Another game that worth every cent and minute I spent. Deep and touching story, cutscenes that not wana skip, sophisticated and interesting characters and their development, soft humor, marvelous landscapes, infinite combat potential, but the main feature is music. Beautiful game. Personaly I didn't like turn base combat but eventualy I got used to it and now my 30lvl characters oneshoting everything- kinda cool. Sincerely suggesting for good story and music!

Досить непогано,звичайно не Дота 2...але грати можна.

Я ще ніколи так не насолоджувався прологом гри й не проводив стільки у ньому часу. Гра просто 100000/10, коли побачив анонс відразу це відчув й сподівався що буде тупо peak. Беріть за фулл прайс - точно вартує.

На гру я випадково звернув увагу десь за тиждень до релізу. І навіть не пам'ятаю де, чи то новину якусь побачив, чи сторінку в Steam. Але я подивився трейлер і гра мене дуже зацікавила. В підсумку за цей тиждень я передивився всі трейлери, переслухав увесь доступний саундтрек, деякі пісні навіть додав в плейліст. Дивився відгуки критиків, які пограли в демку. Дивився частину проходження демки, скіпаючи катсцени. Мені подобалося в грі абсолютно все, я оформив передзамовлення Deluxe видання, я шукав новини про гру, щоб почитати коментарі і зрозуміти чи це я один такий шиз, який так сильно чекає гру. Я проходив Спайдер-Мена 2, але мені було пофіг на нього, я чекав Експедицію. За день до релізу гра отримала дуже високі оцінки від критиків, я почав розуміти, що я все-таки не шиз. А далі реліз і я зрозумів, що мій власний хайп гри був повністю по ділу. Історія тут це просто вау. У гри була досить унікальна та цікава зав'язка, так от помножте її цікавість на 100 і отримаєте рівень повної історії. При цьому я впевнений, що будуть люди, які вважатимуть цей сюжет поганим, і будуть хейтити гру. Але байдужими ця історія точно нікого не залишить. Від мене лише порада: якщо ви плануєте хоч колись спробувати цю гру, максимально уникайте будь-яких спойлерів, взагалі не дивіться будь-які відео про неї, не читайте коментарі під постами про неї. Ця гра дуже боїться спойлерів, ви повинні самі пройти цей шлях. Щодо інших аспектів, то геймплей мені також дуже сподобався, бойовка дуже затягнула. Поєднання покрових боїв та парирувань в стилі Sekiro це щось неймовірне, особливо коли бос ваншотає всю твою пачку (не переживайте, це не в сюжеті, а якщо піти не по тому шляху). Трохи душна система з менеджментом мільйонів бафів трохи набридла, але то таке, і для сюжету робити розрахунки в Екселі точно не треба навіть на максимальній складності. Якщо досліджувати світ, то ви навпаки станете перекачем. Я от так захопився сайд-активностями, які відкриваються перед фіналом гри, що потім проходив фази боса за одну атаку, доводилося скіпати ходи, щоб подивитися хоч як він атакує. Мапа в грі величезна, дуже велика кількість різноманітних локацій по візуалу та атмосфері, багато гарно пророблених локацій з унікальними ворогами не використовуються в основному сюжеті, тому рекомендую подосліджувати і сайди. Але тут є нюанс. Особисто для мене було незручно те, що локації для високого рівня знаходяться вперемішку з локаціями для поточного рівня. Якщо ви зайдете не в ту локацію, то гра вам напише "тобі тут пізда", і вам там дійсно буде пізда, тому треба спочатку пройти інші. І от коли таких локацій буде багато, то ви будете дуже плутатися і не розуміти де ви взагалі були, де вам треба бути, а де вам ще рано бути. А ще на локаціях є сині дерева, які загороджують шлях, за яким може бути просто ресурс або опціональний бос. Щоб мати змогу їх ламати, треба пройти сайд-квест з пошуком загублених челіків. Я цю абілку отримав всередині гри, коли половина локацій була вже пройдена. І от я типу повинен бігати по старим локаціям, щоб шукати на якій з них є бос, якщо я хочу пройти весь контент? Як на мене, то це дуже незручно і духота. Може я казуал, але мені реально не вистачала якоїсь галочки, що локація вже пройдена, або позначки скільки на ній залишилося босів. Людям, які бояться пропустити якийсь контент, тут буде складно. Це не якийсь дуже великий мінус гри, але це напевно єдине, що мене бісило під час проходження. Музика в грі просто неймовірна, персонажі гарні і в плані візуалу, і в плані наповнення, особливо завдяки чудової акторської гри, абсолютно кожному герою ти віриш. Дизайн неймовірний, але графіка занадто мильна, а враховуючи це, то й оптимізація так собі. В підсумку гра однозначно неймовірний успіх та приклад для інших, що навіть маленька, але талановита команда може зробити шедевр. У цьому році вийшло вже 3 претенденти на GOTY: KCD2, Split Fiction та Expedition 33. І кожна з них не женеться за трендами, а намагається зробити щось своє та унікальне. Сподіваюся, що це була не одноразова акція і розробникам Експедиції ще вдасться здивувати гравців.

Якщо перетерпіти пролог, то гра дуже цікава, приємна музика, гарні локації. Легко грається, лінійна, приємний гемплей. Ціну по менше, пролог покороче і буде топчик. Стиль jrpg але з елементами ухилення/парирування/прижку, певна динаміка під час бою присутня + комбухи між командою. Я поки пройшов десь 3 локації, і мені все подобається, локації не розтягнуті. 10/10

Спогади, фантазії, утілення душі… небезпека чи законність?

Clair Obscur: Expedition 33 йде слідом за “дисковою” традицією Final Fantasy: чітко поділяє розповідь на пролог, основну частину та ендгейм-одкровення, яке за масштабом тягне на пів гри. Світлотінь, закладена у назві, перегукується з філософією самих розробників — дати кожному гравцю щось особисте, водночас знайомлячи його з безмежністю чужого досвіду. Новачкам гра запропонує м’яке занурення в основи JRPG, а ветеранів здивує незвичним поєднанням: тут є і деконструкція жанру, і несподівані елементи souls-лайків та навіть ритм-ігор. Ті, хто шукає драму й епічність, знайдуть їх у головній історії. Хто ж полюбляє глибину персонажів — порине у побічні квести й тонкі підтексти. А для охочих просто трохи фану — тут і пляжні сцени, і веселощі на дозвіллі, і щедрий ендгейм. Гра відкривається для кожного: навіть казуальні гравці зможуть пройти її з комфортом. А от хардкор-фанатам приготували опціональних босів, які змушують згадати найскладніші бої з Ninja Gaiden. Так, гра не ідеальна. Є проблеми з балансом, оптимізацією, а дослідження світу не завжди щедро винагороджується. Але усі ці горошини недоліків вкриваються ковдрою затишку та душі — настільки теплою, що хочеться зануритись у чарівний Люм’єр з головою. Пейзажі гри та вороги поступово розкриваються все яскравіше, дивують і захоплюють. А музика, хай і не без хиб у вигляді банальних акордів та оркестрацій, є справжньою перлиною атмосфери — невіддільною частиною чарів. У центрі сюжету — проста, та влучна філософська дилема про правоту з різних боків. Вона не раз вжалить — болісно, під ніготь. І хоч хтось може назвати історію порожньою, для мене її концепція — це навпаки ще один шар, який робить світ і персонажів глибшими. Clair Obscur: Expedition 33 — це гра, яку можна порадити кожному. І я щиро сподіваюся, що вона отримає найвищі нагороди року, транслюючи важливе повідомлення світові.

Кодзіма геній

10 Патісонів з 10 10 колишніх з 10 А якщо серьозно - гра оргазм по усім напрямкам!

нарешті щось свіже, а не копіпаст інших тайтлів

Ну це просто класік і абалдєсік!