Кончена дрочильня, а не гра. Я витратила купу часу й сил, щоб хоча б вибити з цього лайна досягнення, але розробники своїми патчами не дають мені й цього зробити. Ще ніколи я не починала гру з такими неймовірно позитивними емоціями і не закінчувала з лютою ненавистю до всього живого. Дякую розробникам за новий досвід і життєвий урок, що ніколи не варто робити передчасних висновків.

Для тих, хто прийде після (того, як зроблять українську локалізацію). То ж що в нас по Clair Obscur: GOTY 2025? 1. Ти — звичайний мешканець смт. Люм’єр. Ти живеш, тому що поїхавша родина художників намалювала тебе. Ти маєш померти, тому що поїхавша родина художників посралась між собою. Цінність твого життя = банка фарби. 2. Кожен рік у твоєму смт відбувається Гомаж. Це такий публічний івент, де всіх, хто досить старий, автоматично перетворює на добриво для баклажанів і сумних пісень. Для глядачів вхід вільний. 3. Кожен рік група небайдужих збирається в експедицію, щоб більше ніхто не став добривом для баклажанів і сумних пісень. Але всі вони стають добривом для баклажанів достроково. І ось ти вступив у вік Христа і тепер прийшла твоя черга. Ну і оскільки з багатим лором цієї гри ми закінчили, то час поговорити про все інше. 4. Світ гри зачаровує й занурює в себе. І розробники дали нам найкращий спосіб взаємодіяти з ним — насильство. Бий майбутніх сопартійців. Бий NPC, які потрібні як союзники. Бий торговця, щоб подивитися його товари. Хочеш їсти? Бийся з бомжами за хліб з мімом за багет. І сам себе разок пизданути не забудь, зайвим не буде. Для відпочинку від такого різноманіття можеш розслабитися за розв’язанням джамп-пазлу. 5. І, як ти вже зрозумів, цей неймовірний світ терміново потрібно врятувати, тому роблять це наступні особи: - Тимчасовий замінювач основного чоловічого персонажа (літералі ти, що вдвічі кумедніше); - Основний чоловічий персонаж; - Фан-сервіс для фут-фетишистів; - Професійний таролог з інстаграму; - 16 y.o. talent; - Мавпа для охорони табору; - Мішок з-під картоплі. 6. Бойова система зроблена дуже цікаво та різнобічно. У тебе є дві кнопки на ухиляння та парирування і море свободи для імпровізації. 7. Для непересічних хардкорних художників геймерів присутнє щось, що можна назвати “системою білдів”. Білди бувають двох типів: - Ваншот на 60 мільйонів (неіронічно) демеджу через одного персонажа; - Всі інші білди. 8. Хейтери можуть сказати, що в грі присутній реюз моделей ворогів (і самих ворогів), що, як би, є мінусом. Але не слухай їх. Це не реюз, а альтернативні скіни від розробників спеціально для ТЕБЕ. 9. Музика в грі дуже кайфова. У 90% випадків це: - Траурне виття на луну; - Пафос 80-го левелу; - Дім-дам-далі-там. Але, на щастя, у цьому жорстокому намальованому світі все ще існує опція вимкнути музику в налаштуваннях. 10. У грі присутні два ендінги. Один отримуєш після першого проходження, а другий на Ютубі. 11. Якщо якісь рандомні дядьки будуть розповідати тобі, як вони пускали сльозу на якихось моментах, get emotional і оце все — не слухай їх. Це не твої проблеми, що вони не п’ють пігулки і пропустили чек-ап у психотерапевта. 12. Щоб зрозуміти всю велич цього тайтлу, бажано бути творчою натурою, яка дуже тонко відчуває прекрасне навколо себе і бачить приховані драматичні сенси в кожному написі “ХУЙ” на паркані. Але в системних вимогах до гри цього не вказано. Навіть у рекомендованих. Залишився позитивно вражений після проходження. Немов відкусити шматок смачного французького круасану і раптово усвідомити, що в тебе повний рот jRPG. На превеликий жаль, вимушений зробити цей відгук негативним, бо, за моєю об’єктивною та неупередженою думкою, ця гра має оцінку лише 10/10. А як ми всі знаємо, хороші ігри зараз починаються з оцінок 12/10 і вище. Ну, а так — це однозначно гра року. Року десь так 2017-го.

Thank you for the beautiful game. But I'm very sad that there's no Ukrainian localization. Hope, you'll make it some day.

Це просто шедевр. Такі ігри виходять раз в десять років. Мені шкода кожну людину, яка ігнорує цей витвір мистецтва. І так, давайте поговоримо про ПЕРЕВАГИ цієї ігри: 1. Стиль. Такої Франції ми ще не бачили, все у деталях, руїни забутого Люм'єру наче до чогось відсилають чи не так? 2. Музика. Вона завжди вчасно і завжди там де потрібна, у більшості випадків до мурах, но воно й не дивно, не на колінці написано) 3. Сюжет. Тут важко пояснити так, щоб передати суть, нічого не заспойлерити при цьому. Якщо ви впродовж проходження будете думати, що ви розгадали фінал, то ні. Раджу просто насолоджуватись і НГ+ не буде лишньою, сприйматиметься зовсім по іншому, гарантую. 4. Персонажі. Те відчуття, коли немає поганих, нема персонажа, якого впихнули чисто для того, щоб порадувати якесь із меньшинств(кайф), вони всі гарні, у них свої проблеми і вони символізують щось, у них своя мета і вони мають харизму, у кожного своя. 5. Бойовка. Я не є любителем покрокових рпг, для мене це завжди здавалось душною тематикою, як і для багатьох. Я розумію, що вже всі, хто міг, писали те ж, що й я, типу: "Вона не така як у інших, тут по іншому, вона особлива, бла-бла". АЛЕ ТАК, система парирування і ухиляння сильно змінюють процес і емоції, які отримуєш від нього, це варто спробувати. Якщо порівнювати з Балдурс Гейт 3, хоч це і не зовсім доречно(в Е33 немає ніяких кидків кубика), то впевнено можу сказати, що БГ3 бойовка для мене душна і не цікава, якщо брати до уваги попередньо сказане мною, щодо того як я відношусь до покрокових РПГ(можливо ця інфа комусь буде корисною). МІНУСИ: 1. Локації в один момент стають однотипними, різний Люм'єр, але однаковий, локації Жестралів, але увага на це звертається лише при НГ+. Можливо я помиляюсь, але мені так здалось. 2. Баланс трішки порушений, але це душнота, при бажанні, будь кого можна вкачати на ваншотний дамаг, хоч краще "Стендаля" Маель навряд вийде. Висновок: Ця гра абсолютно точно варта уваги. Відчуття, що це щось особливе, приходить в перші ж 10 хв гри. Недоліки є несуттєвими, більш суб'єктивні, а другий взагалі залежить від того, який стиль ігри ви виберете, яким стаком захочете грати. Як то кажуть це просто "masterpiece" і однозначно GOTY. Нехай мій відгук послужить FOR THOSE WHO COME AFTER

Після такого старту від молодої студії, яка складається з тридцяти осіб, я б на місці японців не на жарт почав би нервуватися. Французи з двох ніг увірвалися на, здавалося б, святу землю jrpg і показали як можна ще більше урізноманітнити геймплей покрокових боїв. Я б не сказав, що це щось кардинально нове та оригінальне в геймдеві, але такий мікс з ігрових механік я ще не зустрічав. Сюжет гри розвивається дуже стрімко. Ми учасники чергової експедиції до невідомих земель ціллю якої є знищити загадкову художницю, яка кожен рік пише на камені нове число і всі люди цього віку миттєво вмирають. Чому чергова? Та тому, що це вже, приблизно, 67-а спроба, а живим звідти ще не повертався ніхто. Якщо перші експедиції складалися з цілих флотилій, то тепер охочих збирається зовсім не багато, бо людей залишилося дуже мало, а погоджуються на авантюру лише ті, кому жити залишилося найменше. Щоб не вдаватися в подробиці з можливими спойлерами - це одна з тих небагатьох ігор, яка лише одним прологом змогла довести мене до сліз. Місцями буде здаватися, що історія повністю передбачувана і Вам з самого початку все зрозуміло, але та кількість твістів, що буде потім повністю переверне Вашу уяву. Особливо це відчувається в режимі “Нова гра+”, коли вже знаєш хто, що, як, куди і звідки. Короче, це той випадок, де краще “один раз побачити, ніж 100 разів почути”. Рівень драми максимальний. А тепер до найцікавішого, що є в цій грі. Геймплей в нас покрокова тактика, але незвичайна, а з QTE елементами. Що це таке? На відміну від класичних покрокових боїв типу Persona, де ми просто обираємо дію та ціль, тут потрібно вчасно натискати потрібні кнопки під час кастування, щоб ще більше їх посилити. Це якщо говорити про атаку. Захист в грі реалізований ще цікавіше. Під час ходу противника потрібно так само в потрібний момент натискати клавіші для того, щоб не отримувати шкоди. Всього є 4 типи ухилянь: штраф 17к грн, Тиса, інститут, троє дітей додж, парирування, стрибок і градієнт-додж. Два останні супроводжуються окремими анімаціями ворогів і тому є ситуативними та більш простими. А ось додж та пері - основа захисту. Додж простіше, оскільки має більше вікно для реакції, але ніяк не винагороджується на відміну від пері. Пері - найскладніше, що є в грі, оскільки використовувати його потрібно чітко в потрібний момент, а комбінації босів варіюються від 1 до 20+ ударів за один хід з різними таймінгами. Тут навіть маестро Міядзакі взявся б за голову вчити мувсети деяких босів. Але пері добре винагороджується, особливо в перших двох актах гри. За кожне пері з комбінації отримуєш очко мани для абілок, а за пері всієї серії наноситься контрудар. Особисто для мене, головною проблемою парирування були навіть не різні таймінги босів, а саме їх візуальна модель. Часто ворог це “незрозуміле щось”, який має абстрактну форму якоїсь фігури і побачити момент атаки в таких неможливо. В такі моменти на допомогу приходить звук. Більшість таких ворогів мають специфічні звуки перед або під час атаки, які допомагають в парируванні. Іноді доводилося просто закривати очі, щоб ніякі дії на екрані не відволікали від ритму. Якщо в тій же Персоні або Брамі під час ходу противника можна сходити чайок заварити чи сміття винести, то в Експедиції потрібна максимальна концентрація, оскільки я дуже сумніваюся, що гру вийде просто “зафейсролити” навіть на найнижчій складності. Активних персонажів на полі бою може бути не більше трьох. У разі смерті основної групи можна продовжити бій за тих, хто залишився у запасі. Кожен персонаж має якісь свої певні особливості та унікальну механіку на яку потрібно опиратися під час комбінацій. Якісь персонажі мають кращу синергію між собою, а якісь гірше, але комбінувати їх можна по різному в залежності до вразливостей конкретних босів. Прокачка і розвиток здійснюється у кілька етапів. Найперше - це дерево навичок, яке існує в більшості ігор. Вбиваємо ворогів, отримуємо експу, качаємо різні скіли. Паралельно з цим за рівні отримуємо очки для покращення статів (хп, атака, захист, шанс на критичну шкоду, тощо). Зброя крім звичайного рівня шкоди має ще множники, які залежать від тих самих статів. Короче, все як у Міядзакі. Ну і найскладніше у прокачуванні - піктоси та люміни. Піктоси розкидані по всьому світі. Це щось типу талісманів, які дозволяють відкривати додаткові пасивні навички в окремого персонажа. Щоб “встановити” одну або декілька пасивок потрібні “пусті місця” для них - люміна. Люміну можна знайти в локаціях, купити в торговців, отримати з босів або квестів. Чим більше лічильник люміни на конкретному персонажі, тим більше пасивок можна додати. Саме це є основою білдів в “ендгеймі”. За допомогою цього можна зробити з персонажа або “танка”, або імбу, яка буде ваншотити будь-якого боса. Візуальна частина - моя повага. Якщо Вас ще не нудить від “схожості” ігор на UE5, то локації викличуть захоплення. Якщо присіпатися, то можна помітити “безкоштовні” ассети, але стиль і антураж нівелюють це відчуття повністю. Відмічу ще доволі чималий бестіарій, хоча розробники іноді балуються “реюзом” тих чи інших босів по кілька разів, але різними по статам. Цікаво пояснили і “лорно” обґрунтували прапори (аналог вогнища з ДС) і різні допоміжні елементи під час дослідження карти. Музикальний супровід це тупо супер-мега-ультра-гіга топ. Про що говорити, якщо я весь їх OST вже кілька днів слухаю на репіті. Контенту в грі вистачає. Вона не така вже і маленька, але задушити або набриднути не встигає. Сюжет проходиться доволі швидко, кілька сайд квестів, кілька міні ігор по типу смуги перешкод і тенісу, щоб отримати купальники (косметичні елементи). А для самих емоційно нестабільних, по законах класичних jrpg, є кілька наглухо відбитих “ендгейм” босів, які легко і доступно розкажуть хто тут головний. На таких можна натрапити під час проходження сюжету, але, особисто я, не рекомендую витрачати на них останні нервові клітини, а просто запам’ятати їх геолокацію і повернутися після закінчення сюжету. Замість цього пропоную заромансити когось з персонажів. Боліти буде так само, але тут хоча б шанс на успіх є. До мінусів можу віднести тільки два моменти: відсутність карти локацій і відсутність журналу завдань. Реально важко з моїм топографічним кретинізмом бродити лабіринтами в пошуках артефактів або шукати, який сайд квест я виконую, а який виконав випадково раніше. В Міядзакі ці два моменти необов’язково було копіювати. Ну ще б фаст тревел по всьому світі, але то я вже мовчу, бо і так багато хочу від життя. Лайфхак: в локаціях головна сюжетна дорога майже завжди якось підсвічується чи виділяється ліхтарями або вогниками. У підсумку скажу, що цьому проєкту вдалося сильно вразити мене у всіх аспектах. Я вже давно не покладаю на нові релізи завищені очікування, щоб потім не розчаровуватися, але до останнього мене не покидала думка, що це буде чергова мобільна дрочильня з купою циферок, автоматизацією і всяке таке. Зараз же можу сказати, що це сильний представник на GOTY. Чому? Достатньо оригінальна історія з сильними твістами, шикарна постанова кадру та і світ в цілому, цікавий мікс з ігрових механік, не ремейк/ремастер, не сиквел/приквел/франшиза, молода студія. Ось який продукт можуть створити кілька креативних людей з обмеженим бюджетом у відкритому плаванні і, саме головне, без тиску і контролю видавця. Хто знає, можливо у майбутньому у jrpg з’явиться прямий конкурент у вигляді frpg.

Schön und nicht so schlimm...

Amazing sound and gameplay

10/10 Найкраще на що ви можете витратити гримні

Дуже хороша гра! Рекомендую. Сюжет цікавий, боївка сподобалась - щось новеньке. З мінусів: неінтуітивна прокачка (в плані користування піктосами), а також музика, яка часто не підходила приблизно нікуди. Якісь дивні дискотеки на файтах... А в цілому - дуже рекомендую цю чудову гру :)

No Ukrainian localisation.

Грьобаний шедевр. Гра десятиліття, не менше. Таким іграм пам'ятники потрібно ставити. Один, в принципі, вже є - 97 балів на Метакритиці. Абсолютний лідер згідно оцінки користувачів за всю історію відеоігор. І хай хоч хтось скаже, що Clair Obscur: Expedition 33 цього не заслуговує! Візуал, саундтрек, персонажі, сюжет - просто захмарний рівень! А всього лиш треба було звалити з Юбісофт xD

Гра вонючий симулятор вчасного натискання кнопок. Гівно. Кому подобається грайте.

Коли один поліг - ми просуваємось. Мабуть це гра року. В ній все добре від сюжету й механік, до різноманітних біомів й музики. Гру можна проходить у довільному темпі й не дуже переживати за брак часу. Краще що можна знати про гру перед початком - це не знати нічого. Наступний день прийде! За тих, хто лишився позаду! Для тих, хто прийде після.

Expedition 33 - або не купляй поки не прочитав мій відгук

Взагалі як на мене гра шикарна але є величезне АЛЕ. З плюсів тут цікава, оригінальна бойовка (ну я особисто такої ще не зустрічав), тут просто шикарна музика, красива історія і персонажі. Та і це логічно не задаром же в гри такі позитивні відгуки правда ж? Але....але для мене ця гра просто розчарування року... І тепер по порядку. Бойовка тут прикольна але навіть на середній складності є місця які ти без парирування просто не пройдеш, натомість якщо вміти вчасно натискати кнопку ти зможеш перемогти любого незважаючи на прокачку і персонажів. Ще майте на увазі що побочні боси тут порвуть твій пукан набагато сильніше ніж сюжетні. А є один мінібос який безкінечно ходить і перемогти його можеш тільки наносячи йому урон під час парирувань. І до цього всього урон більшості серйозних противників такий що він вбиває з 1-2 попадань а в одній атаці їх може бути хоч 10. Анімації ударів тут запутані тому складного противника ви переможете тільки після того як відлетитие від нього разів 5 і завчите його атаки. І я не хейтер парирувань але мені подобається коли це один із прийомів а не основа основ. Ще до всього тут відсутня мінікарта і свої мітки. Хочеш повернутись пізніше в якесь місце? Правильно бери і запам'ятовуй хаха. І саме головне від чого в мене просто нереально згоріло..... Коли я почав грати я офігів від атмосфери і сюжету. Коли я пройшов перший акт я офігів ще раз. Наскільки ж був крутий і захопливий сюжет на початку що хоч все і банально ти сопереживав героям, ти відчував атмосферу тяжкого становища героїв. Але пройшовши другий акт я вже офігів в не негативному значенні. Щоб без спойлерів писаки і розробники просто по суті обнуляють все що було до того. Закінчивши другий акт мені стало просто байдуже (гидко) на ту маячню і сімейні страждання які там відбувались. Закінчення сюжету просто робить беззмістовним все що було до того... Моя вам порада, якщо вам не байдуже на сюжет і героїв то просто видаліть гру перед кінцем другого акту, тоді ця історія залишиться у вашій пам'яті трагічною і красивою історією а не беззмістовним брєдом...

Якщо перетерпіти пролог, то гра дуже цікава, приємна музика, гарні локації. Легко грається, лінійна, приємний гемплей. Ціну по менше, пролог покороче і буде топчик. Стиль jrpg але з елементами ухилення/парирування/прижку, певна динаміка під час бою присутня + комбухи між командою. Я поки пройшов десь 3 локації, і мені все подобається, локації не розтягнуті. 10/10

Впевнений, що саме через цю гру, а точніше наплив гравців, стався блекаут в Іспанії. Через цю гру і Облівіон звісно ж. Люди дуже активно всі ці дні насипали позитивні відгуки. Можливо навіть витрачаючи на це більше часу ніж на саму гру, судячи по відсоткам на здобутих мною ачівках за 20 годин. Саме тому почну з мінусів, бо вони тут є. Перше, що потрапляє в очі - графіка. Вона слабенька. Я розумію, що це невелика незалежна студія. Та і я спокійно до цього відношусь, але треба відмітити - по сучасним міркам вона відстає. Хоча сама картинка дуже гарна, дизайн оточення і локацій дуже стильні і виразні. Теж саме з дизайном рівнів: вони просторі і їх цікаво досліджувати, вистачає і секретів, і шорткатів, але то тут, то там постійно натрапляєш на невидимі стіни, хоча на схожому місці в іншій частині локації ти легко там міг спригнути, або навпаки залізти на виступ - і таких місць вистачає, котрі трошки збивають. Але найнеприємніший момент - це освітлення в деяких місцях, а саме його відсутність - тупо непроглядна пітьма. Настільки, що я в налаштуваннях гри повністю прибирав контрастність, щоб побачити хоч щось. Таке в мене вперше за весь ігровий досвід. До того ж у головного героя іноді вистачає бажання дістати щось типу ліхтарика, щоб хоч трохи підсвічувати собі шлях, але чомусь він це робить не всюди, де є темрява - це якщо повернутись до геймдизайну. І до сюжету із лором. Гра зі старту поглинає цікавим світом і густою меланхолічною атмосферою - це правда. Вступ холодними руками тримає тебе під водою поки ти не перестаєш дихати. Але потім починають з'являтись вороги-міми, кольорові пензлики, що говорять, францюзькі наряди з беретами та багетами та купальні наряди - і ти розумієш, якщо замінити весь візуал на анімешний стиль - то гра перетвориться на generic jrpg. Без образ, я вельми полюбляю це, і багато торкався в різних місцях цей жанр, а восьма фіналка для мене - це любов. Але! Мені все ж хотілось би бачити хоча б більше нарядів для персонажів, котрі хотілось би вдягнути, і котрі виглядали б відповідно до ніби похмурої (місцями) атмосфери гри. Бляха, та розробники навіть сни героїв тут зробили по типу чорно-білих французських арт-хаус кінох середини ХХ століття, як в кінотеатрах GTA V xD. Коротше, абсурду тут виявилось більше, ніж здавалось спочатку. Але воно і не погано. Головне - я попередив. Ще по мінусам: - Жахлива система збережень - чекпойнти - це ок, але тут вони криві. Я використовую лут перед бійками з деякими босами, бо коли щось підіймаєш - спрацьовує автосейв. Це особливо відчувається на глобальній мапі. - Бій тут хоч і крутий, але і тут бувають підстави. Дуже бісить те, що коли обираєш склянку щоб полікуватись завжди для застосування по замовченню обирається член паті, котрий по середині, а не той, котрим ти зараз обираєш хільку. І коли ти все робиш швидко, то можна випадково вилікувати не того. Чи заважає вказане мною отримувати задоволення від гри? Взагалі ні (окрім проблем з освітленням). Гра затягує і сюжетом, і геймплеєм. Прогресія відчувається чудово. А от де гра розкривається на повну - це бій. Сутички захопливі і динамічні. Навички героїв цікаві, у кожного унікальні, і поєднувати їх для максимальної ефективності - максимум задоволення. QTE ухилення і контр-атаки мені тут до вподоби, додають приємну напругу в покроковість. А те, як виглядає все це і звучить - феєрія. На окрему увагу заслуговує музика - дуже вдала, підкреслює настрій в різних локаціях і навіть запам'ятовується. Мені подобається такий розвиток жанру. А через таку увагу до гри, можливо ми отримаємо ще подібних проєктів. P.S. ра ще не прйдена, тож можливо в тексті ще щось зміниться.

kal

Clair Obscur: Пекельна Дрочильня

Absolute Painting!

Absolute Whee

‎‎‎‎‎‎‎‎ㅤ

This review for those come after

Повністю вартує своїх грошей.

After playing for a while, I must say it's a cool game for me. The best parts of the game are music, storyline, and graphics, it`s not perfect, and the gameplay not my piece of cake, even so, I enjoyed Baldur's Gate 3. To be short) It`s worth it to buy on sale

Absolute cinema 100/10