Good game, though I can't recommend it—no Ukrainian localization. If you're not pretty good at English, you'll probably struggle with the plot.

One of the most boring games I ever played. Plot dragging through chapters with no advancement, open world is even worse than Ubisoft games and overall dialogue/interactions are cringey asf. And of cource the PC port is kinda disappointing, have a lot of technical issues. The only good thing about this game - graphics. This don't make game worth to play. This one and FF16 killed all my interest in series for good. Avoid this shit by all cost.

Чи може гра бути однією із найкращих ігор усіх часів навіть незважаючи на один доволі вагомий мінус? Final Fantasy VII: Rebirth — один з найкращих та найбільших саундтреків усіх часів. Одна з найбільш масштабних та найбільш різноманітних ігор усіх часів. Одні з найкращих персонажів усіх часів. Одна з найкращих бойових систем усіх часів. Один із найбільш інтригуючих та перспективних сюжетів усіх часів (у обсягах жанру, звісно). Один із найкращих стилів арт-дизайну. Одна із найбільших ігор усіх часів, проходження якої в мене заняло 110 годин (а могло і більше, якби я проходив усі брутальні челенджі чедлі, та 2по3 арени, або хард мод). Якщо вам сподобався FF7: Remake — ця гра це те ж саме, тільки більше та масштабніше у кілька разів. Незважаючи на один суттєвий мінус, я можу точно сказати, що ця гра — одна з найкращих у моєму житті. Дістанемо кота з мішка. Відкритий світ. По-перше, активності у ньому доволі скудні та одноманітні. І найбільше це кидається у очі під час передостанньої локації. Цей опенворлд може дуже сильно зруйнувати пейсинг вашої пригоди, і в мене один раз це дійшло до критичної точки. Втім, десь на 10 главі все нормалізувалося. Втім, маю зазначити, мені сподобалася ідея міні-пазлу кожної з локацій, пов'язаних з чокобо. Але я дуже сподіваюся, що у завершальній частині це все урізноманітнять. Фактично, нас очікує добра половина пригоди, бо фактично ми завершили тільки перший диск оригінальної гри (де другий це друга половина, а третій це фінальний данж та ендгейм). Дуже, дуже багато змін відносно оригіналу. Але я позбавляюся думок про те, що це мета-сіквел. Це ребілд історії, з значно розширеними арками персонажів, масштабами та ставками, але суть при цьому залишена така ж сама. Переважна більшість змін мені зайшла. Не зайшло лише те, як була реалізована арка Реда. Серія зараз схожа на потяг, що стрімголов летить на обірвану колію. Або в третій частині все ідеально закриють і ця трилогія впишеться у історію відеоігор, або буде позориськом. Я сподіваюся на перше. Але як би не було у результаті, я радий тому, що у мене є шанс дивитися на legend in the making, і бути частиною спільноти гри. Побачимося.

Одразу почну з претензії. Сквери, якого біса так довго?! Я поки чекав вже встиг посивіти, полисіти, зробити пересадку і знову почав втрачати волосся! Мало не согрішив і не купив плойку виключно для цієї гри, тьфу-тьфу-тьфу. Щоб якось полегшити мої страждання вимагаю від Вас назву шампуню, яким користується Сефірот, бо я теж хочу бути таким гарним як він. Отже, Rebirth починається з того самого місця на якому закінчується Remake, а саме той день, коли все пішло шкереберть. Але є нюанс. Існує така гра як Crisis Сore Reunion - приквел до FF7, яка розповідає події з чого саме все почалося і чому так. Якщо раніше я говорив, що вона треба, але не те щоб аж так важлива, то тепер це просто маст хев (хоча б глянути на YT), адже без неї не вийде зрозуміти дуже важливі моменти. Перший розділ Rebirth стисло і рвано описує головні події Crisis’у, але зовсім не пояснює їх. Також в цьому розділі нам дадуть трішки пограти за самого маестро Сефірота і я тепер розумію чому дівчатам подобаються хлопці з довгими шпагами в руках, бо те, що він нею виробляє - мистецтво. А ось те, де він ховає свою Масамуне - загадка на яку не хочеться знати відповідь. Після недовгого вступу ми одразу потрапляємо у відкритий світ, де нам поступово починають накидувати контент різного роду. І це найбільша відмінність з Remake, оскільки та гра лінійна. Для мене це був найбільший страх, бо з оглядом на минулі проєкти, японцям рідко вдавалися якісні відкрити світи і як же добре, що я помилився цього разу. Так, концепцію дослідження світу “Сквери” явно підгледіли в “королів” жанру Ubisoft, але списували не “точ-в-точ”. Сайд квести стали на голову вище. В Remake сайди були скоріше для галочки та щоб якось розтягнути хронометраж, але тут вони самі по собі цікавіше зроблені, тісно вплітаються в сюжет, розповідають про головних персонажів, нагадують про старих персонажів з Remake та і взагалі легко проходяться. Розробникам вдалося розмити кордони мейн/сайд ліній і поєднати усе це в одну історію. Але маленький нюанс в тому, що більшість таких завдань розроблені у вигляді ігор та челенджів і це для мене стало найбільшим відкриттям. Переважна більшість активностей у світі розроблена у вигляді різного роду міні ігор як це було в Yakuza. Їх тут реально десятки на будь-який смак. Раніше, в більшості випадків, я просто скіпав подібний контент, бо це було не цікаво, а заради якоїсь ачівки витрачати купу часу зовсім не хотілося, але тут ці ігри вийшли напрочуд цікавими. Тут Вам і перегони на Чокобо, і футбол (aka Rocket League), і кілька видів підкорень веж (aka Clash Royale), і жаби (aka Fall Guys), і кілька видів стрілялок, і мугли, і гіроскутери, і купа бойових челенджів як зі зброєю, так і на кулаках, і ще повно-повно всякого іншого і цікавого. Ну крім гри на клавішних. Що в житті, що в грі в мене до музичних інструментів руки ростуть не з того місця. Деякі з них я б із задоволенням придбав собі як окремі ігри. Окремо відмічу мінічелендж з грибом, бо такого я ще ніде не бачив. Я спочатку ніяк не міг зрозуміти як правильно зірвати гриб аж поки не приєднав дуал сенс і відчув справжню його магію. Ну і, звичайно, найцікавіша міні гра, яка є аналогом Гвинту - Queen’s Blood. Вперше після Відьмака я зустрів таку цікаву і в міру складну гру, на яку витратив багато годин під час проходження. Але на відміну від свого архетипу, в цій грі недостатньо просто обіграти свого противника, але й потрібно завжди підлаштовуватися під різного роду випробування, бо правила можуть змінюватися. Взагалі проходження гри теж зазнало змін. Я говорю саме про “механічний” бік проходження. Якщо Remake можна було легко “зафейсролити” і просто пробігти аби побачити сюжет, то в Rebirth додали багато “челенджів”. В головному сюжеті це зустрічається рідше ніж в сайдах, але теж буває. Тобто часто гравцю доведеться не просто вбити ворога, а зробити це на час, знайти і використати його слабкість, нокаутувати, не дати застанити себе і тому подібне. В міні іграх ускладнень найбільше, але відкриваються вони згодом і після проходження звичайного рівня складності. Бойова система залишилася тою самою - слешер з тактичною паузою. Це, на мою думку, чи ненайкраще, що є у японців: відсутні складні комбо, жмакаємо дві кнопки, накопичуємо енергію, перекат, блок і жахаємо супер удар. З нового додали та трішки змінили групові абілки з DLC Remake. Ідеальний баланс між задротами піаніно на клавіатурі та звичайними казуалами, які хочуть просто подивитися на видовищні бої. Тепер реально можна поекспериментувати з білдами для кожного персонажа. Ба більше, гра часто буде змушувати це робити, бо різні боси будуть потребувати різного підходу. Наприклад, якийсь може ваншотати і треба цьому якось запобігати, інший має імунітет до шкоди, третій просто жирний і ковиряти його дуже довго. В Rebirth більша кількість зброї з різними статами та абілками, більше матерій та спорядження зі своїми бафами. Також додали крафт всього прямо в головному меню та дерево навичок, де, в основному, це пасивні бафи. До візуалу питань в мене взагалі немає. Чомусь найближче, що мені нагадує світ Rebirth - це світ постапокаліптичного Horizon:FW. Буквально все проходження я сидів з відкритим ротом і плакав від такої краси. Персонажі, режисура і постановка кат-сцен рівень Голівуду, не менше. Не бачив ще жодної гри з такою кількістю красивих персонажів. Єдине, що не вистачило - косметики. Я хочу грати з Buster sword, але по статам він слабкіший за інші мечі. Будь ласка, Сквери, додайте можливість просто подивитися весь сюжет без геймплею. Я готовий навіть купити окреме DLC, щоб передивлятися це періодично. Відкритий світ тут поділений на кілька регіонів, які відрізняються стилістично і внутрішніми механіками. В кожному світі є свої їздові Чокобо, які мають свої особливості: можуть плавати, лазити по стінах, літати тощо. Окрема подяка за продуманий фаст тревел і шикарну Toyota Tundra червоного кольору. Але деякі моменти в левел дизайні все ж сумнівні. Наприклад, переміщення стрибками по грибах в правильному порядку або довгі анімації лазіння по драбинах, яких там дуже багато. Сюжет в Rebirth не бачу сенсу обговорювати, бо це база, ґрунт, фундамент. На диво японцям вдалося дуже круто поєднати та знайти баланс інтриги, драми з курйозами, каламбурами і тотальною наркоманією. Як це все працює в тандемі для мене загадка. Позаяк це друга частина із трьох, то тут більше часу відведено на історії персонажів, їх переживання і внутрішніх демонів. Звичайно, що найцікавіше буде попереду, але я точно не очікував такого екшену від, здавалося б, прохідної частини трилогії. Єдине, що хочу зазначити, то це фінал, який виглядає, поки що сумнівно. На мою думку, ідея з мультивсесвітом трохи сумнівна і дуже складно виглядає. З одного боку це сильно розв’язує руки розробникам, але з іншого це тонкий лід на якому запросто можна провалитися. Єдине, що можу підказати - уважно слідкуйте за Stamp’ами (різні собаки-талісмани, які будуть періодично з’являтися в кат-сценах на текстурах). В такому сюжеті лише один жирний мінус - треба якось пережити наступні кілька років до виходу фіналу. Аудіоскладова, без перебільшення, чи ненайкраща в індустрії. В цілому, музика у Фіналках це те, в чому точно не будеш сумніватися. Це слон, який найміцніше стоїть на ногах і тримає цей всесвіт. Таке відчуття, що під кожну місію, кожен сайд, активність, міні гру створювалася окрема композиція якимись геніями. Бляха, та тут навіть метал завезли. Ну і якщо цього всього не вистачило, щоб переконати Вас, то останній козир - це котики. Вони тут є. За одного з них навіть грати можна, але гладити можливості нема. Натомість можна гладити мімішних маленьких Чокобо, які виглядають набагато миліше. В підсумку хочу подякувати Square Enix за їх неймовірну працю, за розділ з Loveless виступом, за сцену на пляжі (з цими двома подіями зробив окремі сейви, щоб мати можливість туди повернутися) і за можливість заромансити Red XIII. Для мене це безсумнівний GOTY 2024.

M.A.S.T.E.R.P.I.E.C.E. ⢀⢄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢠⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠳⢿⣦⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⢖⠠⢀⡐⡄⣸⠑⣼⢄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠈⠻⣷⣄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠳⣌⠊⢙⠓⡡⣺⢷⠓⡆⢄⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠙⢿⣢⡀⡀⠀⠀⠀⠀⠘⢗⢠⠉⣤⡡⢒⢥⠄⠒⣱⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⢻⣷⣄⠁⢄⠀⡠⣢⡕⣧⢰⠏⠁⢥⣼⡤⣽⠼⡭⣔⠂⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠸⣾⣿⠿⣿⣗⣯⠋⣉⡽⡘⢿⡜⠻⠛⠛⠿⣹⡬⠋⠁⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⢀⢿⣻⣽⣷⣿⣻⣶⢾⠫⣿⣿⢾⢔⢂⡀⠈⢧⡘⣇⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⢾⣿⣷⣷⢯⣿⣿⠝⡧⣠⣿⣿⣾⡟⣷⣥⣾⣷⣾⣿⡴⣶⣴⣹⢂⣄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠈⣿⡏⣿⣿⣿⢑⣴⣿⡿⠟⠋⣽⢿⣿⣿⣾⣷⣿⣿⡷⡅⠩⣻⢻⣟⣶⠄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⢸⢿⡓⠻⣿⡯⠟⠛⣋⡀⣀⡰⡎⡟⣾⣿⡿⢿⡟⢿⣷⣾⣿⣿⣈⣿⣿⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⢹⡤⢵⠔⠯⠄⠀⠐⢛⣺⣦⣷⣧⣷⣿⣿⣷⣾⣿⠏⣿⣷⣿⣿⣿⡿⣽⣿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠻⢃⣐⠤⠔⠒⢖⠻⠿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡟⠻⣿⣿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠳⡂⠈⢻⣽⣾⣿⣿⣿⣿⣽⣿⣿⣿⣯⡇⠑⡅⣽⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠘⢇⢠⣿⣿⣿⣿⣿⡟⣿⣿⣿⣿⣿⡇⠀⡆⡎⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⣷⣻⣿⣿⣿⣿⣧⣾⣿⣿⣿⣿⣿⡴⡁⡿⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢰⣾⣿⣿⢿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⢗⣃⣙⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢸⣯⣿⡿⢻⣿⢾⣿⣟⣷⣽⡟⢿⣿⣛⣴⡤⣯⡼⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡼⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡏⠉⡻⣾⣿⣾⣿⣟⣿⣦⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣠⣞⡿⣿⣿⣾⣿⣿⣿⣿⣿⡿⣿⣿⡀⠀⠝⣿⣏⣿⣿⣿⣿⣷⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡗⢿⣍⡻⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡿⡻⣿⣷⡇⠀⢠⢿⡯⣭⣿⣿⣿⣿⢿⣆⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡟⡝⣿⣿⣷⣿⣻⢿⣿⣿⣿⣷⣌⣿⣇⠸⢯⣻⢍⣽⣟⣽⣿⣿⣯⡿⣧⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡯⣝⠸⣿⣿⣿⣿⣎⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣧⣹⣿⣿⣿⣿⢿⣿⣯⢷⣻⢏⡗⣄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣿⢸⣻⣿⣿⣿⣷⣿⣿⣽⣿⣿⣿⣿⢿⣿⢿⣿⣿⠿⣻⠀⠹⣯⣟⢶⡫⣜⢭⢦⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣼⢩⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⠻⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⢹⣏⣿⡟⠀⠈⢈⢟⣮⢳⠬⣆⢏⠳⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢸⡟⢠⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣯⠙⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡈⠙⢍⠀⠀⠀⠀⠁⡪⣓⠮⡱⢊⡅⠛⣄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣸⡇⠄⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣟⡌⢳⣿⣿⣿⣿⣧⠀⠈⢣⡀⠀⠀⠀⠈⢕⠞⠅⠣⠈⠀⠈⢢⡀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢻⡇⢠⣼⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣦⠃⢿⣿⣿⣿⣿⣆⠀⠀⠙⣄⠀⠀⠀⠀⠨⡫⠠⡀⠀⠀⠀⠑⡄⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢸⣧⢬⣿⣿⣿⣿⣽⣿⠇⢹⣿⣝⡃⠺⣿⣿⣿⣿⣅⡆⠀⠀⠈⢮⢀⠀⠀⠀⡀⠕⢀⠀⠀⠀⠀⠈⢆⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢨⣿⡈⢿⣿⣿⣿⣿⡧⠀⠘⣿⣿⡀⠄⠹⣿⣿⣿⡿⠁⠀⠀⠀⠀⠱⢅⣂⣑⡀⠀⠀⠈⠐⠀⠀⡀⠀⠣⡀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢹⣷⣸⣾⣿⣿⣿⣧⠀⠘⢮⣿⣇⠠⢁⣿⣿⣿⣇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⠉⠉⠒⠒⠒⠤⠤⠥⣂⣕⣄ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣼⣿⣏⣿⣿⣿⣿⣿⡄⠀⠈⣿⣿⣶⣼⣿⣿⡿⠿⢣⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣋⢿⣿⡧⣿⣿⣿⣿⣷⡀⠀⢻⣿⣿⣿⣿⣿⣙⠀⢹⠃⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡘⣣⣟⣿⣿⣹⡿⣽⣿⣿⡇⠀⢸⡿⣿⣿⣿⣿⠏⡠⣿⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡠⣙⣴⣿⣿⣿⡜⣿⣿⣿⣿⡇⠀⠸⣏⠹⣿⣿⣿⣦⣿⣿⣧⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⠻⢿⣿⣿⣿⣾⣿⣿⣿⡿⠃⠀⢻⣿⣆⢻⣿⣿⣿⣿⣿⣿⠄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠠⢿⢿⣿⣿⣿⣿⡏⠀⠀⠀⠀⠙⢿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⢟⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢸⣿⣿⢯⣿⣿⣴⡀⠀⠀⠀⠀⠀⣯⣿⣿⣾⣟⡺⣷⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⣽⣿⣿⣿⠟⠉⠁⠀⠀⠀⠀⠈⠉⢻⣿⢻⣿⡎⠁⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣼⣿⣿⣿⣻⡣⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢠⣿⣿⣿⣧⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣀⣠⣴⣾⣿⣿⣿⣿⣿⢎⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠠⣒⣷⢿⣿⡃⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⢮⣭⣽⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣠⣿⣿⣿⣿⣿⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠠⠽⠿⢿⠿⠿⠿⠩⠛⠿⠿⠿⠿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣞⣛⣛⠻⢿⣻⣿⣿⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠘⣛⡛⠛⡛⣛⠛⣻⠯⠇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀