Перша історія:
Це був ще один звичайний день у підніжжя гори. Вже накінець був добудований вітряк і за їдло можна вже було не переживати. В загоні 4 альпаки, яких приручила Ізабель, яких п'ятеро. На наступний день ми отримали аж два сигали підряд: перший - сховище з деякими ресурсами, другий - людина в біді. Я і Ізабель, взявши гвинтівки відпраились за ресурсами, а людину рятувати пішли Жиркін і Толік. Лишився охороняти базу лише Френк, але ми не урахували лише одне: Френк - лютий пацифіст, і відмовляється брати зброю в руки.
Дорога обидвих груп теоретично мала тривати півтора дня, але не обійшлося без біди. На базу напав розбійничий диверсант, продовбивши діру у деревяній стіні, він проник у внутрішній двір. В цей час Френк закчинився у будинку. Диверсант зламав вітряка, обезточивши базу і попрямував у загін з Альпаками. Розламавши забор він вирішив повбивати альпак. Після того як вторженець атакував одну з них, альпаки озвіріли і відгемселили його насмерть. Таким чином альпаки захистили колонію.
Згодом всі колоністи повернулися додому. Здобули купу корисних речей, а також врятували чорношкірого хлопця Миколу, який став нашим побратимом. Всі знов почали займатися своїми справами. Я ремонтував вітряка, Ізабель займалась садівництвом, Жирніч - готував вкусняшки, Микола - наводив порядок, а Толік тренерувався приручувати тваринок і дбав про альпак. Він котрий раз вже намагається приручити єнота, який бігає за стінами бази. А то, чому б ні, веселити колоністів буде.
Через декілька днів прийшов (а скоріше прискакав) один старезний пристарезний дід, він був батьком Миколи, і у нього не було однієї ноги. Зате він - геніальний вчений, і за декілька днів ми освоїли не мало корисних технологій.
У той же час, Анатолію накінець вдалось приручити єнота, але раптово розпочинається атака розбійників, які прийшли мстити за свого невдаху-диверсанта. Толик і єнот почали втікати до бази, але на жаль один з варварів наздогнав єнота і заколов його ножем. Наліт був успішно відбитий, майже всі розбійники були вбиті, але Толик впав у депресію за смерті єнота, і під час психозу головою розбив недавно відремонтованого мною вітряка.
Друга історія:
Будучи босом процвітаючої колонії, мені прийшла просто геніальна думка як конкретно збагатитися. Теплий тропічний клімат і родючі грунти говорили немов самі за себе. Ідея проста: вирощувати зайнятні рослинки, робити з них товар і продавати. Згодом вся колонія перетворилася у велику наркоферму. Пиво, косяки димолиснику і порошок психіну, - прям свято. При цьому на базі жорсткий контроль: товар тільки на продаж, і всім строго заборонено споживати його.
Невідємною частиною моєї колонії стали хаскі. Одного дня до нас прибилося аж три собачки. Тепер їх вже понад 10. Вони виконують дуже важливу роботу, на рівні з колоністами: допомагають захищати базу, рятують колоністів з біди і просто радують їх. А тепер їм прибавився ще один обовязок - розносити товар на склад.
Через пару тижнів товару було завались, склади були переповнені, а товар не встигав продаватися, при цьому від того що вже продали, колонія дуже-дуже збагатилась. Була закуплена велика партія пласталі, урану, екзотичні протези, компонети і зброя. Але мене непокоїла одна річ. Вихід пива був доволі малий, хоч по розрахуванкам він мав би складати знайчний відсоток маси товарів. Частина товару явно пропадала. Жоден з колоністів не був пяний, жоден з них строго слідкував правилам, і психозів останнім часом ніукого не було.
Одного разу я вирішив поспостерігати за складом і побачив таку картину: заходить хаскі, якимсь не зрозумілим чином умудряється відкрутити пробку бутилки і всосати пиво. А а за ним ще один і ще один, навіть цуценята. В результаті у більшості хасткі розвилась залежність, троє вже старждали від цирозу печінки, а у ще одного - рак печінки.
Всім хаскі одразу був заборонений доступ до складу, всіх почали інтесивно лікувати, але дяким довелося провести евтаназію, щоб вони не страждали.
Друзі, не зловживайте алкоголем!
