I am a fan of the Assassin’s Creed series because of its historical simulation and stunning graphics. Unlike many players, I actually enjoy the recent games, with Odyssey being my favorite. However, I have serious complaints about Ubisoft's approach. First, I strongly dislike how they distort history just to appease radical left-wing organizations, ignoring the wishes of the majority of players. But my biggest issue is Ubisoft's deliberate refusal to include the Ukrainian language, despite multiple player requests, petitions, and even having an office in Ukraine. Ubisoft provides localization for languages spoken by populations smaller than Ukrainians, yet they consciously ignore 30 million potential players, claiming it's "not profitable." This excuse is completely outdated in an era where AI-assisted translations allow for quick, high-quality, and cost-effective localization. I personally translate books in minutes using AI, achieving near-literary quality. To me, this is not just a business decision but a deliberate choice to ignore Ukrainian gamers. Whether it’s bias, indifference, or something else—this decision is entirely theirs. However, my negative review is my response to their disregard for my language and my people. If Ubisoft adds Ukrainian localization, I will gladly change my review to positive.

Однозначно одна з найкрасивіших ігор цього року. Ультимативна робота від художників Юбісофт. Мені ще сподобалось, що в грі можна змінювати сезони року. Це великий плюс для різноманіття і естетики. Любителям робити скриншоти така зміна пейзажів дуже сподобається, я і сам за 20 годин вже більше сотні кадрів зробив. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3450612577 Персонажі. Наое. Приємна, добра, відчайдушна, смілива і просто красуня :) Геймплей за неї більше схожий на «асасинський». Вона спритна, гнучка, добре паркурує, і, граючи за неї, потрібно більше використовувати стелс, бо розкидувати пачку ворогів складно. Ясуке. Я був одним із тих, хто сміявся, коли дізнався, що в AC Shadows буде «Чорний самурай». Але мій hate зник одразу ж, як тільки гра дає можливість пограти за нього і дізнатися його історію краще. Крутий він тип, приємний, файний, порядний, дисциплінований. Що мене найбільше підкупило, так це геймплей за нього. На відміну від Наое, Ясуке — тупо бик, вікінг, САМУРАЙ! В спритність і паркур він не вміє, та й це йому не потрібно, сила — його козир. Це такий кайф — викошувати пачки ворогів, і робить він це ефектно! Його сили вистачає, щоб відрубувати ворогам кінцівки. Розчленування і багато крові — мені більшого й не треба. Музика. Просто норм. Не шедевр, але свою справу робить добре. Чудово доповнює атмосферу Японії. Cюжет. Поки що те, що я бачив, — топ. Сюжетна історія цікава, і мені хочеться дізнатися, що буде далі. Радує велика кількість круто пророблених катсцен. У підсумку скажу, що AC Shadows — класна іграшка. Раджу спробувати. 9/10.

Це просто хороша гра. Це не шедевр і не жах, і такі ігри мають право на існування. Для мене гру витягнув геймплей за Наое, візуал та японська естетика. Це точно найкращий RPG Асасин, в якому я нарешті зміг повноцінно грати по стелсу. Настільки повноцінно, що більшість босів я міг ваншотнути, зробивши білд на приховані вбивства. Рекомендую додати гру у вішліст і придбати з хорошою знижкою, Юбісофт все одно ваші гроші вже не допоможуть, а там може і DLC випустять, і пофіксять декілька незначних, але неприємних багів

Black Lives Matter

Багато геймерів гейтили гру ще до релізу, переважно через чорношкірого самурая. Спільнота «скасовувала» гру, напевно, понад 10 разів. Але станом на зараз ми бачимо, що Shadows вже обійшла за продажами Origins і Odyssey, продавшись обсягом понад 2 млн копій за 2 дні, а в Steam рейтинг схвальних рецензій перевищує 80%. Вихід гри став подією, на яку чекали. Феодальна Японія була мрією фанатів яку нарешті втілили в Shadows: епоха Сенґоку з її самураями, шинобі (так, це ті самі ніндзя) та політичні інтриги. До речі гра, особисто мене, спонукає використовувати ту саму Вікіпедію, щоб дізнатися той чи інший факт часів феодальної Японії. Таким чином я дивлюся, що закінчивши гру, буду ще тим японоведом. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3451497128 Сюжет Shadows будується навколо двох стовпів – Наое і Ясуке, чиї особисті трагедії сплітаються в загальну нитку помсти, хоча з початку вони і перебувають по різні боки протиборчих таборів. Історія починається багатообіцяюче: шинобі, яка втратила все, і самурай, який шукає своє місце в чужій країні, стикаються з ворогами і долею в розпал війни. Персонажі самі по собі є сильною стороною гри. Наое – зірка, чия харизма і стиль чіпляють з перших хвилин. Її шлях шинобі втілює найкраще, що серія може запропонувати. Ясуке ж – фігура суперечлива. Його реально існуюча історична основа інтригує, а сила вражає, але в оповіданні він губиться, стаючи скоріше гучним відлунням, ніж рівноправним героєм. Їхня взаємодія могла б стати сполучною ланкою, але вона занадто рідко виходить на передній план, залишаючи дует якимось роз’єднаним. Виходячи з вищезазначеного, ігролад Shadows будується на контрасті двох героїв, кожен з яких пропонує свій підхід до хаосу феодальної Японії. Ігролад за Наое повертає серію до її коріння – її арсенал стане справжнім подарунком для любителів стелсу: гак-кішка відкриває нові шляхи по дахах і стінах, даючи змогу підніматися туди, куди неможна дотягнутися. Можливість лягати на землю взагалі все змінює: тепер можна повзати у високій траві або ховатися під мостами, уникаючи очей варти. Використання світла і тіней додає тактичної глибини: гасити ліхтарі, ховатися в темряві або заманювати ворогів у засідку стає цілим мистецтвом. Раніше на це наголос ніхто не робив, а тут він вийшов дуже доречним. Кожен рух плавний, паркур відточений до блиску – стрибки з висоти, ковзання схилами, стрімкі ривки між укриттями. Бій став глибшими: точкові удари в шию, приховані атаки з повітря, кидки кунаїв. Ясуке йде іншим шляхом, втілюючи міць і прямолінійність. Його стиль – відкриті битви, де катана зі свистом ріже повітря, а вороги падають під натиском сили. Здатність пробивати захист, витримувати більше шкоди і розкидати супротивників у ближньому бою робить його грізним на полі битви. Бої видовищні: натовпи солдатів оточують, сталь дзвенить, кров ллється (причому дуже багато крові). Є навіть моменти несподіваної радості, коли його груба міць перетворює хаос на керовану різанину. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3454886184 Відкритий світ підлаштовується під обидва стилі, пропонуючи щільну карту, позбавлену порожнечі минулих частин. Система дослідження через шпигунів порадувала: замість звичних вишок гравці самі добувають інформацію, відкриваючи локації через розвідку. Хоча вишки нікуди не поділися, але тепер вони більше служать для швидкого переміщення і все. Вивчати все потрібно безпосередньо самому. Це додає осмисленості кожному кроку, змушуючи відчувати себе частиною світу. Зміна сезонів – ще одна фішка, яка ще й безпосередньо впливає на стелс-складову: осіннє листя зрадницьки шарудить під ногами, зимовий сніг уповільнює пересування та лишає по собі сліди, а весняні дощі, напроти – розмивають їх. Ці деталі впливають і на тактику: ховатися легше в тумані, але складніше атакувати в заметіль. Що не сподобалось особисто мені – це симулятор будівництва власного табору-хаба. Я взагалі не люблю симулятори містобудування. Хоча для розвитку «своєї хати» тут необхідно натиснути кнопку «покращити» якщо є відповідна кількість відповідних матеріалів. Самі будинки функціональні та відкривають доступ до нових можливостей, на кшталт збільшення мережі шпигунів або прокачування персонажів. А ще на своїй території можна влаштувати справжній зоопарк! Не знаю щодо червоних панд, не зустрічав, але усіляких сіба-іну завести можна. Візуальна складова Shadows – це справжній тріумф, який захоплює з першого погляду. Феодальна Японія оживає в кожному пікселі: бамбукові гаї колишуться під вітром, осіннє листя падає з дерев, створюючи золотистий килим, а туман огортає гірські вершини, надаючи пейзажам містичної глибини. Деталі вражають: віддзеркалення у воді, шелест листя, дим від багать, що здіймається в холодний ранок. Зміна сезонів відіграє свою роль і тут: весняні квіти сакури контрастують із суворою зимовою білизною, а кожен цикл додає світу жвавості та реалізму. Це не просто тло, а ціла подорож у часі, де кожна локація дихає історією та красою. Наче перед нами чотири зовсім різні карти, а не одна. Атмосфера підкріплена ретельним опрацюванням. Замки з їхніми дерев’яними стінами і черепичними дахами, села з солом’яними хатинами, поля битв, всіяні слідами битв – усе просякнуте духом Японії XVI століття. А японське озвучення ще сильніше підсилює занурення у цей світ. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3453091178 Shadows радує не тільки красою, а й несподівано гідною оптимізацією. Масштабний світ з його замками, лісами і динамічною зміною сезонів не призводить до катастрофічних просідань, а одиничні баги майже не псують враження. Технічна стабільність відчувається: текстури не ламаються, моделі не глючать, а завантаження не змушують нудитися в очікуванні. Assassin’s Creed Shadows – це сильний ігровий досвід. Для тих, хто мріяв про Японію в Assassin’s Creed, це бенкет для очей і рук, особливо якщо стелс ближчий за галасливі битви (на кшталт мене). Для тих, хто чекав нового слова в серії, залишаться питання: занадто багато знайомого, занадто мало сміливості. Це не пік франшизи, але й не провал – скоріше, витончений уклін історії та фанатам, що залишає надію на майбутнє. Тіні Сенґоку ваблять, і в них варто зануритися.

одна з кращих частин Assassin’s Creed за всю історію серії. we are so back!

Game is great, but please add Ukrainian. 7 годин за одну сесію і це тільки початок. Чудова гра, мені подобається.

It's good game in 6 hours of playing, I hope further will be the same. But please add Ukrainian subtitles in this game, because I want to hear Japanese voice and read Ukrainian subtitles to better atmosphere

Начитавшись відгуків і надивившись оглядів чекав повного шлаку, а на ділі отримав для себе кращий ассасін нарешті про асасіншу за остані роки. Це на голову вище тих рпг висерів типу Оріджін, Одісеї і Вальгалли, награв поки не так багато, але вже бачу цікаві діалоги і катц-сцени аля Тарантіно з прикольдесною бойовкою. Але це поки граю за Наоє, вона це просто любов і можливо стане на одну ступеньку з Ецио і Едвардом по цікавості. За Ясуке нічого сказати не можу бо його дуже мало і якщо чесно не хечеться за нього грати, він наче лишній. Для закінчених фанів відсасина як я - рекомендую. Це можливо найкраще що може видати нинішня Юбісофт, вийшло те саме що і з The Lost Crown, чекав гівна, а отримав цукерку. Тут ще шикарна музика і можна купу тваринок погладити що є великим плюсом. Ну і ще типу свою базу можна строїти, якщо це хоть комусь цікаво . P.S. руки цілував челу який постійно наводить камеру в катц-сценах на голі ноги Наоє і її задню частину при поклонах (це також схоже на Тарантіно, видно з кого брали надхнення).

Я вважаю що юбісофт нарешті змогли. В порівнянні з вальгаллою та одісеєю це більш наближено до класичного асасіна, як не крути.

За оптимізацію окремий лайк, чудово працює на Steam Deck. Пізніше напишу розгорнутіший відгук.

Так і не розібрався де можна вивчити Расенган

Справжня сміливість полягає в тому, щоб жити, коли потрібно жити, і померти, коли треба померти. Чудова гра, яку доповнює гарна історія. Естетика Феодальної Японії просто закохує в себе. Візуал неймовірний, зі змінами пір року, який занурює тебе ще глибше в цю пригоду. Варіативність геймплею не дає занудьгувати, і дає тобі вибір між тим, ким хочеш бути "Шінобі" чи "Самураєм". Тіні варті своєї уваги! Рекомендую. P.S. пачку рису Юбікам, заслужено...

Графіка 10/10 Історія 8/10 Геймплей 8/10 Оптимізація 10/10 Середня оцінка 9/10

Для чого робити таку неадекватно здорову карту а ще насрали цими вишками

Пограв пару годин, в цілому всим задоволений окрім відсутності українських субтитрів. До питання канон чи не канон, це як порівнювати автомобілі 1980 і 2025 року... Я грав в кожен асасін посинаючи з далекого 2007 року... кожна гра серії відрізнялась від попередньої, і я вважаю що саме за це ми її і любили. Чи правильно зробили юбіки що до переходу до екшенРПГ - думаю так. Звісно гра перестала бути пригодами Альтаіна, та Енцо... але від цього вона гіршою не стала. PS: ще з першої частини хотів пограти за шинобі =)))

Це та гра, яку я чекав. Мені дуже зайшла свого часу Одиссея - THIS IS SPARTA!!!!!!. А тут мені подобається японська культура: самураи, ниндзя, сакури, катани і все таке. Від мене особистий рейтинг гри 9/10. 9 балів - бо трохи дерев'ні анімацйіі обличя. А так... Дуже гарна гра. Тому якщо вам зайшли Одиссея або Вальгала, Япония вас точно не розчарує - тут геймлей ще складніше. Але саме геймплей за НАОЕ мені сподобався набагато більше, ніж за Ясуке. Ніндзя наше все :))) Відчуваєшь себе реальним синоби. Чого дуже не вистачало у тій ж Одисеі. З приводу Ясуке - ну таке собі. Мені не подобається гра за нього. Взагалі. Хоча, може комусь і зайде. Хоча я впевен, що Наое буде у топі вибору гравців.

У мене в голові так насрано, що я сам не знаю, що думаю. Ну норм, гра прикольна. Всьо. Не всьо. Сподобалось грабувати замки за Ясука. Все ж таки історична правда з легким ароматом сценарної мастурбації. Нравиця. Технічно - нормалди. Але часом гра починає люто фрізити\статтерити. Рішення - перезапуск. Граю на майже максималках, можливо, тому і ловлю ці припадки, бо певно, вже вкрай охуїв. Але після перезапуску все грається плавно. Так що хай буде. Може прокляли, хз. Технічно як лотерея з інвалідністю. Отак. Грінд став трохи менш схожим на каторгу. Через нові фішки воно йде швидше. Та і взагалі контенту менше - десь 90% карти я зачистив за 20-30 годин. Вальсралла, Пеніссея вчись. Сюжет типове фуфло, напевно, хз. Я з першої ж секунди гри відчайдушно проскіпую його як тільки можу. Нічого не втрачаю. Нічого не чекаю. Жити стало легше, найс таймкіллер. Зате кров є. І її багато. Можна різати кусти, листя, бамбук, людей, банани. Жартую, не банани. Стильно, ефектно, бризкає - кайфи. Паркур нормалди зайшов на ура, всяко не такий поганий як в Міражі. Хоча персонаж іноді взагалі не розуміє, що від нього хочуть - то зупиниться, то кудись дьорнеться. Але добре хоч, що не впадає в кому при кожному стрибку як в міраґе. Є й прогрес. RPG складову підрізали. І це добре. Більше не треба сидіти з бубном, вибираючи між "+2 до урону по яйцям" і "-1 до прокльону на понос при повному місяці". Дерево навичок не схоже на таблицю Менделєєва. Нравиця. Стелс вперше справді є. Не просто сидіння в кущах, а щось ближче до логіки - тінь, трава, повзання, помічають як нада. Нравиця. На сеттинг мені, чесно, п0х. Середньовічна Японія - красиво, але як фон. (та і втомила вже вона) Я не фанат ні архітектури, ні культурних приколів з аніме\міфології. Але як картинка - працю на ура. Світ красивий, деталізований і... пустий. Якщо немає маркера - значить, там нема ні чорта. Ліс - це катастрофа. Темно, все листя, персонажа не видно, ти топчешся між деревами, як сліпий на мінному полі. І ще ця БЛЄДСЬКА темрява. Я реально думав поставити діз, але стримався. Хай живе нвідія з їх ігровими фільтрами… хоч якось вночі можна вижити(лайфхак вам, грошей за свою крутість не беру). Всіх благ. А я піду далі вибивати "пособія" з країни Сонця, що сходить і читати реп, торгувати тра.. занесло.

Я ще не завершив проходження гри, але з упевненістю скажу вам що весь хейт навколо неї не виправданий. Так, гра репетативна. Так, в грі не дуже цікаві другорядні квести. Так, світ гри ну дуууже великий і це часом затягує тобі переміщення між точками інтересу і квестами. Але для мене це ніколи не було проблемою. Люблю гріндити, збирати скрині, зачищати карту. Не погана в грі бойова система, але я чекаю що Юбіки підуть в сторону слешерів. Ніби все ок, але не вистачає видовищності. Головний сюжет цікавий і ти дійсно привязуєшся до персонажів, так як вони непоган прописані. Грати за Наое - одне задовлення. Щодо Ясуке.... В бою дуже потужний, під час подорожей світом занадто повільний і не зручний. Як на мене його важкість приятгнута за вуха. Графон і оптимізон круті. Від картинки кайфую. Але є одна хрінь яка мене просто вибісила!!! Так що просто триндець. Що за квестова лінія між Ясуке і цим усоском Ібукі?? Зрозумійте, я не проти меншин і всякою там ЛГБТ фігні. Воно мені просто байдуже. Але коли тобі сують цю піда****ю просто в лоб і ти в квесті маєш тіпу шукати, вибачте, бл*ть квіти??? КВІТИ???? Ну це просто п**да. Я сумую за іграми де мужик - це крутий мужик, а жінка або героїня - це гарна героїня. Я нікого не хочу образити, але ця вся задньоприводна вакханалія дістала. Гра хороша, моментами дуже драматична і щемлива. Але ця пі***я... Сил немає... Я дуже сподіваюся що всі розробники ігор змінять вектор. Ну і почнуть більше любити свої ігри, а не бабло. І взагалі , дозвольте пункт який вимикає в грі всі ЛГБТ речі. Вибачте, якщо когось образив, але це моя суб'єктивна думка.

Сюжет ? Его нет ! Диалог между персонажами, как в мобильных играх! Нет связи из прошлых частей! Графика ? вроде норма

Єм.... Буде коротко. Сетінг дуже, дуже сподобався!. Дуже красивий світ благо Юбіки вміють це робити. Пройшов Повністю всю, залишились тільки досягнення. за цей час 79.1 годин гра набридла. За 2к по при ордері вона не варта того однозначно, якщо думаєте її купувати, повірте - карще чекайте знижок. Але є дуже велике АЛЕ. Апсолютно відсутня Українська локалізація. через це гру я не рекомендую! "Ubisoft, add the Ukrainian language to your games." "You had no problem adding the language spoken by those who kill civilians"

Мої очікування від цієї частини були максимально низькими. Ubisoft уже давно стагнує, годуючи гравців низькосортним ла*ном у привабливій обгортці. А інколи навіть і обгортка жахлива, як у випадку зі Star Wars Outlaws. Однак вихід “Міражу” давав мені певну надію, адже ця гра частково повернулася до витоків серії, подарувавши мені чудовий досвід “асасинського” ігроладу. А Shadows на додачу ще й обіцяла перенести у глибоко коханий мною сетинг стародавньої Японії. Та й купа переносів задля полірування гри вселяли обережний оптимізм. Тож усі зірки зійшлися і я вирішив пройти цю гру на релізі. І після повного проходження гри я готовий визнати, що не дарма дав проекту шанс. Якщо Assassin’s Creed Shadows стане фінальним акордом “Юбіків” у тому вигляді, у якому ми їх знаємо, то це буде достобіса класний акорд. Краще у своєму поточному стані вони б точно не зробили. В центрі історії молода дівчина на ім’я Наое. Її поселення атакує правитель Ода Нобунага і знищує його майже під корінь, намагаючись захопити, а рідного батька вбиває невідома група людей у масках. Тато встигає передати дівчині прихований клинок асасинів і купу запитань, на які дівчина буде пробувати знайти відповіді самотужки. Му*аки в масках також забрали невідому дерев’яну шкатулку із цінністю всередині, яку батько просив охороняти за будь-яку ціну. Тепер Наое нічого не залишається, окрім як стати на шлях помсти. Вона буде шукати нових союзників і розплутувати клубок таємниць, по одній зриваючи маски з невідомих людей. Одним із її союзників стає чорношкірий самурай на ім’я Яске. Спочатку він має зовсім інше ім’я - Діогу. Він колишній раб, якого в морі підібрали португальські місіонери, що вирішили принести християнство на японську землю. Разом з ним священники приходять до лорда Нобунаги, аби прохати про можливість вільно пересуватися країною. Діогу припадає до душі правителю, а тому він дає дозвіл португальцям в обмін на Діогу. Він щось роздививився у ньому, а тому відправив вчитися самурайській майстерності. Через певний час Діогу, який змінив своє ім’я на японське Яске, стає першокласним самураєм і ледве не правою рукою лорда. А потім усе закручується та заверчується і чоловік об’єднується з Наое аби разом переслідувати невідомих в масках. В цілому, основна сюжетна гілка - це класична для “Юбіків” історія про помсту. Але вона приправлена такими класними деталями, що мені навіть сподобалося. Наое - це дуже приємна дівчина, якій волею випадку доводиться стати месницею. Однак в той же час вона залишається приємною та відчайдушною дівчиною з добрим серцем, яка з радістю допоможе стражденним навіть ціною власного здоров’я. Так її вчив батько. До Яске у мене був певний скепсис. Але рівно до тих пір, поки мені не дали посмакувати його історією. Він дуже добре прописаний. Приємний та дисциплінований чолов’яга. Вихований та чемний. Слідкувати за тим, як він намагається стати самураєм наперекір усім обставинам - одне задоволення. Він з великою повагою ставиться до японців та їх культури. Не просто живе серед них, а намагається стати одним із них, чим викликає велику повагу у місцевих. Ну а взаємодія цих двох просто шикарна. Коли один сумнівається - інший підтримає. Коли один готовий здатися - інший візьме тяжку ношу на свої плечі. А інколи вони просто зупиняться і мріють. Це не шедевр сценаристики, але написано досить кльово як для блокбастера. Геймплейно перед нами також два геть різні персонажі з діаметрально протилежними підходами до вирішення поставлених завдань. Яске - типовий самурай. Він не шарить за паркур та стелс, але у відкритій сутичці йому немає рівних. Своєю великою катаною він розкидає ворогів направо і наліво, а якщо щось не виходить - в хід йдуть лук та аркебуза. Він витриваліший і більш дамажний. Такий собі дуболом. Є сильний та слабкий удари, блок та відскок. Цього більш ніж достатньо для комфортного ігроладу на високому рівні складності. Адже ворогів досить багато і кусаються вони боляче. У них є звичайні атаки, серії атак атаки, які неможливо заблокувати. Кульмінацією цього простого набору є битва з будь-яким босом самураєм. Виходить дуже видовищно, особливо коли опануєш бойову систему на 100%. А от геймплей за Наое - це те, за що я ніжно люблю серію Assassin’s Creed. Це стелс-екшен в чистому його вигляді. При чому, зроблений доволі якісно. В налаштуваннях я вибрав складний рівень стелсу та ваншот з прихованого клинка, аби було канонічно. І так, гра дозволяє увімкнути цей параметр. І це тупо роз*йоб.

• Тепер вороги піднімають голову вверх. Якщо ви голосно бігаєте по дахах - вони вас почують, а після цього і побачать;
• У тінях вони погано вас бачать, а тому треба гасити велику кількість джерел світла. Однак вороги це не ігнорують. Якщо світло згасло - хтось піде перевіряти і запалить його заново;
• Цивільні, яких повно у місцевих фортецях, доповідають супротивникам про те, що щось тут не так і вони б’ють на сполох;
• Вороги реагують на тіла своїх побратимів, а тому їх треба переносити та ховати.

Усе це та безліч інших аспектів потрібно тримати в голові, рухаючись локацією і знищуючи ворогів по-одному. Для цього у Наое є ціла купа засобів. Тут і прихований клинок; і дзвіночок для відволікання ворогів; і кунаї для дистанційного знищення і димові бомби, аби втекти з місця подій, якщо вас запалили. Окрім того Наое перша з асасинів, хто навчився не тільки навприсядки рухатися, але й плазувати на животі, що дуже корисно, адже ховатися тепер можна навіть у високій траві і свистом заманювати до себе ворогів. Можна качнути спеціальний перк і ховатися у воді, дихаючи з-під неї через бамбукову трубку. Коротше кажучи, простір для стелс-маневрів тут колосальний і я кайфував від кожної зачистки аванпосту як вперше. Неймовірні емоції. Але навіть якщо дівчину помітили - вона не стає беззахисною. У неї є зброя в руках і вона готова нею користуватися. На вибір є танто, яким можна дуже швидко наносити слабкі атаки; є кусарігама, що дозволяє ефективно контролювати натовп, адже б’є по площі і катана, яку можна вважати ідеальним балансом між цими двома видами зброї. Нехай атаки Наое і не такі сильні, але завдяки її грації кожна бійка переростає у справжнє видовище. Вона нагадує танець серед ворогів і завершується прекрасними добиваннями. Досліджуючи відкритий світ переключатися між цими персонажами можна в довільному порядку. Навіть в сюжетних квестах нам майже завджи даватимуть вибір, як ми хочемо пройти цю секцію: тихо чи напролом. Чому “майже завжди”? Бо є квести, присвячені конкретним персонажам, але їх меншість. Бл*дь… Символи закінчуються. Візуально перед нами одна з найкрасивіших ігор сучасності. Художники Ubisoft ультонули і видали шикарну картинку. Купа ефектів, прекрасні пейзажі, неймовірна робота з освітленням. Приємно просто рухатися локаціями і розглядати усе навколо. Анімації приємні. В більшості катсцен є ніфігова постановка. Від деяких навіть мурахи йдуть по шкірі. Лицьові анімації основних дійових осіб на найвищому рівні. За технологію волосся в катсценах зщнімаю капелюха. От тільки катсцени ці якогось біса в 30FPS, але це вже якось можна пережити. Музика - нічого особливого. Приємна, але не більше. В пам’яті не відкладеться. А от японська озвучка - це просто шик. Емоції передає на найвищому рівні. Я вчергове переконався у тому, що потрібно грати в ігри, а не в твітер. Поки там “базовички” воюють з “лівачками” стосовно того хто правий, а хто ні - я насолодився хорошою пригодою. Так, це не шедевр, але я отримав свої емоції і про витрачені гроші не жалкую. Контент у цьому проекті розмазаний по великій карті і це, мабуть, найбільший її мінус. Якби ігровий світ був вчетверо менший при тій же концентрації контенту - це був би шедевр. А так просто хороша гра. Якщо вагаєтеся - почекайте знижок і пробуйте. Воно того варте. Ну а я дякую Наое та Яске за цю пригоду і з нетерпінням чекатиму на DLC.

AC Shadows класна гра. Раджу спробувати. 7.5/10.

Графіка 10 Стелс 10 Бойовка 10 ІГРА ТОП!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Тепер я пройшов цю гру і можу сказати що сюжет жахливий. Гра з вибором без вибору. Єдине що тут є це краєвиди Японії

Так тримати Ubisoft. Дякую за саму найкращу гру в світі Assassin's Creed. Бааю вам вдячі і тримайте планку на висоті. Ця частина найкраща, приємна деталізація, оптимізація, графіка на вищому рівні. Впевнений що наступні частини будуть більш епічніші ніж минулі. ТАК ТРИМАТИ