Прокинувся я в темряві. Не знаю, як сюди потрапив, але поруч лише залізний сральник і старий ігровий автомат, що дивиться на мене своїм одноруким поглядом. Повітря пахне вологим бетоном і безнадією. Я кричу, але відповідь — лише коротке «Insert coin». Здається, це і є мій новий сусід по кімнаті.
Телефон у кишені блимає, мов голос розуму: «Крути барабан. Зароби. Виберись». Серце каже, що це дурість, але мозок уже натискає кнопку «Spin». І от воно — три символи, які вирішують мою долю. Лимон, череп, череп. Чудово. Навіть фрукти тут помирають.
Я не відчуваю часу — можливо, минула година, можливо, вічність. Автомат посміхається, коли я виграю кілька монет, і ховає обличчя, коли я все зливаюсь назад у нього. Десь угорі чути гуркіт — чи то вентиляція, чи хтось відкриває люк, щоб забрати невдах. Не хочу перевіряти.
Телефон знову пише: «Зароби 300, щоб оплатити борг». Борг? Перед ким? Перед автоматом? Перед собою? Я б радше продав душу, ніж ще раз дивитись, як обертаються ці прокляті барабани. Але, здається, саме це я вже зробив.
З кожним спіном камера стає менша, а екран ближчий. Я помічаю у відображенні не своє обличчя — автомат дивиться на мене з тією самою надією, з якою я на нього. Ми обидва хочемо одного — щоб хтось нарешті виграв.
І знаєш, що найстрашніше? Мені починає подобатись. lets go gambling lets go gambling lets go gambling lets go gambling
Прокинувся я в темряві. Не знаю, як сюди потрапив, але поруч лише залізний сральник і старий ігровий автомат, що дивиться на мене своїм одноруким поглядом. Повітря пахне вологим бетоном і безнадією. Я кричу, але відповідь — лише коротке «Insert coin». Здається, це і є мій новий сусід по кімнаті.
Телефон у кишені блимає, мов голос розуму: «Крути барабан. Зароби. Виберись». Серце каже, що це дурість, але мозок уже натискає кнопку «Spin». І от воно — три символи, які вирішують мою долю. Лимон, череп, череп. Чудово. Навіть фрукти тут помирають.
Я не відчуваю часу — можливо, минула година, можливо, вічність. Автомат посміхається, коли я виграю кілька монет, і ховає обличчя, коли я все зливаюсь назад у нього. Десь угорі чути гуркіт — чи то вентиляція, чи хтось відкриває люк, щоб забрати невдах. Не хочу перевіряти.
Телефон знову пише: «Зароби 300, щоб оплатити борг». Борг? Перед ким? Перед автоматом? Перед собою? Я б радше продав душу, ніж ще раз дивитись, як обертаються ці прокляті барабани. Але, здається, саме це я вже зробив.
З кожним спіном камера стає менша, а екран ближчий. Я помічаю у відображенні не своє обличчя — автомат дивиться на мене з тією самою надією, з якою я на нього. Ми обидва хочемо одного — щоб хтось нарешті виграв.
І знаєш, що найстрашніше? Мені починає подобатись. lets go gambling lets go gambling lets go gambling lets go gambling
