103 ГОДИНИ ЗА СПИНОЮ А ХОРНЄТ ТАК І НЕ СІЛА МЕНІ НА ОБЛИЧЧЯ(((((((((((((((((((((((((((( ((((((((((((

tl:dr: вперше за довгі роки зтер пил на клавіші F4. До цього поняття рейджквіт було для мене чимось абстрактим. Якби не Хамбл, жив би собі й далі без оцього всього: Ненавиджу сайдскроллери, платформери, метроїди. Ненавиджу бектрекінг. Ненавиджу десятки місць, що очевидно недоступні без спеціальних умінь, які відкриваються на пізніших етапах. Ненавиджу мапи, які потрібно відкривати по одній кімнаті, та що складаються з десятка окремих мап. Ненавиджу сценарії, в яких із-за твоїх дій по сюжету неминуче і безальтернативно гинуть чи страждають милі й безвинні персонажі. Ненавиджу систему прокачки, в якій потрібно гріндити валюту і купувати кільканадцять предметів, з яких вже можна склепати +1 (а частіше менше) до стату. Ненавиджу бісові стрибкові вправи над шипами (кислотою, тьюмо ворогів) й по стінам в стилі мітбоя, що супроводжуються артобстрілом недосяжних для тебе ворогів. Можна терпіти систему рухів і бою, та пересування вцілому, лікування та магію. Зародки викладення лору. Нічогенькі: графіка й рівність кадру, управління з контроллеру й загальний візуальний стиль. Музика й ембієнт - добре.

я їбав грати цю хуєту 10/10 але 112% йобнув💀

Пройшов шлях болі,відчуття ніби трахнули в сраку,класно

забезпечує втрату нервових клітин на всі 100

Більша і жорсткіша за твій член, з милою мальовкою та такими ж милими жуками, які як і реальні комахи все лізуть і набридають поки ти їх не вб'єш. А до цього всього ти граєш невеликим, мовчазним відморозком який не кажучи нічого йде по цьому великому світі маючи якусь свою мету, і байдуже скільки разів він здохне - його противник всеодно здохне останнім. Так я бачу Hollow Knight - один з кращих представників незалежних ігор, хорошу метроїдванію в якій добіса багато всього, від секретів, винаголод і проблем на твою сраку за ці секрети з винагородами. Та оскільки головний герой не ниє, й тобі не можна, бери свій цвях і їбаш того засранця який тебе стер в порошок, в мене криворукого вийшло вбити Гріма (ДВІЧІ!) і в тебе вийде! Однозначно рекомендую для тих хто таке любить. П.С. Шоб ти здох Зод, нікчемний, ні на що не здатний виблядок.

Як же я обожнюю цю гру. я з неї такий вайб приємний лювлю, що... що... навіть не знаю, як це описати. Але, боже бл*ть мій, **баний шлях болю. Я його пройшов. Я пройшов його, бо мені закортіло завершити *обаний амулет. Це повна п*зда. Ненавиджу його. Я так бл* його ненавиджу, що прийшов ще декілька раз...

Немає української мови, хоча б у тексті.

Сперва получал удовольствие, потом дошел до Белого Жирного жука и сгорел, сквозь слезы прошел все его фазы. Потом дошел до Зота, на 4-ой фазе решил оставить отзыв, я ненавижу эту игру, разрабы конченые.

ACHTUNG !!! √ Не варто нагадувати автору про обсяг огляду - він і так в курсі. Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з ним не погодитися, якщо здатні навести адекватні та логічні аргументи. √

In wilds beyond they speak your name with reverence and regret, For none could tame our savage souls yet you the challenge met, Under palest watch, you taught, you changed, base instincts were redeemed, A world you gave to bug and beast as they had never dreamed.

Копіювання застарілих ідей, примітивні механіки, які не отримують жодного розвитку, убогий дизайн рівнів з однотипними коробками, нудні та нецікаві вороги, відсутність будь-якої виразної історії, замаскована під "лор" у стилі соулс-лайків, безглузде прокачування персонажа, яке не впливає ні на що, окрім циферок шкоди, тонни ігрових умовностей - нічого з цього я не знайшов у Hollow Knight. Історія маленького, але хороброго лицаря вийшла не просто гарною грою, а й своєрідною одою грамотному геймдизайну, талановитій художній роботі, майстерному поводженню з музикою та й просто стала однією з найкращих ігор у жанрі метроідванії, показавши всім, що можна відмовитися від вампірських замків, десятків видів холодної зброї, літаючих картин і злого антагоніста, представивши натомість історію про незвичайний і колоритний світ, усі мешканці якого перебувають на своїх місцях, різні локації химерно, але логічно пов'язані між собою, а головний герой не є якимось обраним.

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте бити по всіх стінах! 👈

📖 «Сюжет»

Оскільки Hollow Knight використовує основи як метроідванії, так і соулс-лайка, то сюжет у ньому подається не безпосередньо, а через оточення, діалоги з персонажами, вивчення бестіарію та інше. Такий підхід не всім припаде до душі, але саме він дає змогу як уникнути класичної ситуації, в якій протагоністові відомо набагато більше, ніж самому гравцеві (привіт, Blasphemous), так і добре лягає на схему метроідваній. Зазвичай у представників цього жанру весь сюжет зводитися до кінематографічної зав'язки, не менш видовищної розв'язки і якихось інтеракцій між ними, наративний характер яких не особливо інформативний, через що історія банально провисає і гравець починає нудьгувати. Не скажу, що Hollow Knight вдалося повністю позбутися проблеми, але це перша метроідванія на моїй пам'яті за останні кілька років, у якій мені насамперед було цікаво просто досліджувати ігровий світ, а сюжет ішов як приємне доповнення. У ролі безіменного лицаря ми потрапляємо в химерний світ жуків, представлений королівством Холлоунест, дні якого добігають кінця, а процвітання змінюється занепадом і епідемією невідомої хвороби, яку щосили намагався стримати король і його піддані. Як і в соулс-лайках, ми будемо по крихтах збирати картину того, що відбувається, і колишніх подій, однак тут це не дратує і прекрасно поєднується з дослідженням світу.

Hallownest, it was once called. Supposedly the greatests kingdom there ever was, full of treasures and secrets.

💻 «Геймплей»

Мабуть, для мене ключовим елементом гри, через який вона і закохала в себе, стала деконструкція звичних механік жанру та їхнє переосмислення, що призводить до неймовірної синергії між різними ігровими аспектами. Почнемо з карти - її від початку немає зовсім. Хочете орієнтуватися в просторі - знайдіть картографа і купіть у нього лише замальовку тих місць, які він бачив особисто, її ви зможете доповнити, автоматично додаючи нові "кімнати" під час відпочинку, і лише дослідивши відповідні області світу. Жодних синіх блоків, карта максимально схожа на реальні локації, до того ж для кожної окремої зони потрібна своя замальовка-макет, а картограф з'являється в тих місцях, до яких він може фізично дістатися. Хочете, щоб карта ще й відстежувала ваше місце розташування? Купіть окремий аксесуар для цього. Втомилися втрачати гео (місцеву валюту) або ж банально його збирати? Купіть ще аксесуар і замість вас монетки збиратимуть метелики. Хочете дізнатися інформацію про ворога? Переможіть його, щоб запис додався в бестіарій. Бажаєте переміститися з однієї точки карти в іншу? Жодних магічних кімнат із телепортами, тільки своєрідне метро з жуком-візником і справжнісінький потяг. Дивно, як можна взяти звичні для жанру речі та замінити їх на щось, що не просто виконує ті самі функції, а й ідеально вписується в зображуваний світ, не змушуючи закривати очі на чергову ігрову умовність. Ігровий же світ досить великий, а гра максимально заохочує дослідження, тому кількість фальшивих стін, шорткатів і сховищ досягає якихось неймовірних величин. Кожна локація являє собою окремий біом зі своїми мешканцями, атмосферою, оформленням і звуковим супроводом, водночас вони існують не у вакуумі, і наявність зв'язку між такими біомами цілком зрозуміла. Торкнулася деконструкція і головного героя, а тому впродовж всієї гри він отримує не так вже й багато здібностей, однак кожна з них має свою цінність, що відчувається майже відразу ж, і нерідко знаходить синергію з іншими. Зробити ігровий процес різноманітним покликані аксесуари, яких доволі багато, а їхній вплив на геймплей одразу ж помітний і часом вельми кардинальний, це не якась правка тих чи інших цифр. Різновидів ворогів пристойна кількість - понад сотню, частина з них трапляється тільки в певних областях, тоді як інші бродять по всьому Халлоунесту, що легко пояснюється сюжетно. Немає звичних тонн зброї, лише один Цвях, а проблему із зайвим гріндом вирішили банальною марністю грошей, яких значно більше ніж способів їх витратити. Ну, а система з вибиванням душ із ворогів, що використовуються як для магії, так і для лікування, змушує триматися ближче до супротивників, запам'ятовуючи їхні рухи, адже бої базуються не на вливанні шкоди, а на грамотному використанні вікон у патернах ворогів.

Is it a mask or face upon the creature? In Hallownest, a difficult thing it can be to decipher.

🎬 «Візуал»

Маючи всього лише двовимірну графіку, розробники примудрилися створити одну з найкрасивіших ігор у жанрі, намалювавши безліч локацій, що кардинально відрізняються одна від одної: від дощового та величного Міста Сліз до похмурого й моторошного Глибинного гнізда або шахтарського Кришталевого піку. Персонажі також не відстають - незважаючи на деякі загальні риси, всі вони унікальні, а їхня різноманітність приємно дивує, причому це стосується як пересічних супротивників, так і босів.

🎧 «Аудіо»

Тут усе досить просто - один із найкращих саундтреків в іграх. Починаючи з головного меню і аж до фінальних титрів, ми будемо чути чудові композиції, що прекрасно передають дух тієї чи іншої локації або ж ситуації, в яку потрапив протагоніст. Меланхолія, спокій і умиротворення - ось чим пронизаний саундтрек Спорожнілого Лицаря. [b]Hollow Knight - це: 👌 Могутній Зот 👌 Крипові міміки 👌 Коник-горбоконик 👌 Берсерк із темною душею 👌 Гнойовий братик із солодким хлібом 👌 Ідеальний цвях (без капелюшка) 👌 Хто бджілок поважає... 👌 Ще один Мандрівник Безодні 👌 Житлове питання з гусеничками о 19:00 на HTV

None of us can live forever, and so we ask those who survive to remember us.

🔷 Безсумнівно, це одна з найкращих метроідваній (з нотками соулс-лайка) і гра, яку багатьом варто спробувати, адже подібні творіння виходять вкрай рідко. 🔷

🔰 Підсумок – Bury the knight with her broken nail 🔰

https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

не можу рекомендувати, ненавиджу платформери, і як би я не намагалась пробитись через цю гру в мене не виходило. по ітогу я дуже засмутилась, розплакалась та розізлилась, все через те що я не могла пройти локацію бо через середовище помирала. ну нафіг, краще буду грати в щось що приносить мені радість та спокій.

Я єбав 5 пантеон

Я люблю бити бюрократів, в цій грі це можна робити багаторазово

Вбив колорадського жука

166 годин в грі, 150 з яких я намагаюся пройти п'ятий пантеон :) жарт! але це не точно.. нерви, залишені мною в локації з павуками - рекомендують. чистий сосуд, Слай і Зот, я знайду вас в наступному житті. UPD: 222 години в грі і п5 все ще не готовий. але я вбила птицю йобану!

Шедевр але я казуал тому 8/10 лише за те що я занадто слабкий для цієї гри але вона прекрасна

Не лінуйтеся покласти грошики на зберігання.

Величезний та детально пропрацьований світ із космічною кількістю секретів, механік та унікальних істот; різноманітні та атмосферні локації. Щось у дусі Ori та Dark Souls (якщо комусь так буде зрозуміліше), але при цьому свіжо та самобутньо. Маленька австралійська команда проробила титанічну працю ручної роботи. Браво, Team Cherry.

Дайте грошей на психолога і травматолога

ГЕЙМДіЗАЙНЕР уровня зеленая тропа пі777ас

Чудова гра від якої час від часу палає срака. Візуал, саунд, геймплей, сюжет (не впевнений, що хтось на нього звертає увагу) на найвищому рівні. 11 рогачів з 10! Рекомендасьйон!

Розробники - ДЕ СІЛКСОНГ?!)) Мені треба більше Хорні..... ой тобто Хорнет і цікавих босів))

Я маленький гвинтик, маленький гвинтик!

Якщо у вас немає коштів на епіляцію сраки ,то ця гра позбавить волосся назавжди і нервів також <3

Який бовдур ці лавки встановлював? Це просто їбаний піздець, Біжати знову і знову від лавки яка знаходиться хуй знає де, до босса щоб спробувати вбити його ще раз. Мене вже цей бек трекінг втомив дуже. 80% часу цієї гри витрачається не на проходженя її, а на цю маячню та фарм гєо