Як і для всіх інших ігор цієї франшизи, для того, щоб отримати справжнє задоволення та повний набір емоцій від проходження, потрібно зловити відповідний настрій. Мені знадобилося 4 роки (період часу між моїми двома проходженнями) для того, щоб дійсно проникнутися цією частиною. Єдина з усіх Life is strange, у якої рейтинг 18+, ця гра підіймає серйозні теми на кшталт маргіналізації певних верств суспільства; в ній багато расизму, жорстокості та несправедливості, із якими 16-річний Шон та його 9-річний брат Деніел зіштовхуються вже з самого початку даної історії. На відміну від інших частин, вибори, які ми здійснюємо впродовж всього проходження, впливають не тільки на розвиток подій, а й на те, як саме буде використовувати свої надприродні здібності брат головного героя. Чи утвориться між братами міцний зв'язок, чи підтримуватиме Деніел ваші рішення, чи виконуватиме ваші прохання, або ж чинитиме інакше. Іншими словами, в кінці гри вибір Деніела може не збігтися з вашим, і це призведе до зовсім іншої кінцівки. Загалом, дуже емоційна гра, яка, на мою думку, не поступається першій частині, а в чомусь її навіть перевершує.

Life is Strange 2 - достойний сиквел свого іменитого попередника. І хоч гра вийшла не настільки цікавою (основна увага тут приділена рутинним взаємовідносинам між братами та їх виживанню у жорстокому світі, а всяка містика слугує лише фоном), зате вона значно додала у варіативності. Практично кожен епізод має 3 чи навіть 4 кінцівки, а фінал, наскільки мені відомо, нараховує аж 7 можливих варіантів розвитку подій! Трохи напрягли відверта пропаганда хіппі-культури, безліч геїв та слабенький 4-й епізод, але, на щастя, фінал витягнув гру з болота, куди вона стрімко котилась. Яка б доля не спіткала братів у вашому проходженні - це завжди спалах емоцій, викручених на максимум! Браво!

"Life is Strange 2 розгортається навколо двох братів, Шона та Даніеля Діаз, які намагаються втекти після трагедії, що сталася в їхньому рідному місті. Після того, як батька братів застрелили поліцейські під час інциденту, брати змушені тікати, оскільки Даніель виявляє в собі потужні паранормальні здібності." -У своїй довгій подорожі на південь вони двоє проходять через безпритульність, жорстокість поліції, расизм, горе, смерть, втрату, сім’ю, дружбу, доброту незнайомців і яскраву природну красу американської пустелі. -Граючи за Шона, фактичного опікуна Даніеля, ви навчитеся ніжному мистецтву виховання дітей.Грати зі своїм молодшим братом, навіть коли ситий і голодний, терпіти істерики, тому, що знаєте, що він лише маленька дитина, захищатись від жорстокості реального світу, беручи на себе тягарі. -Що дійсно відрізняє гру від перегляду фільму, так це те, що ти як гравець відповідаєш за персонажів. У фільмах, як ви знаєте з самого початку, головні герої доживуть до хепі-енду. У LIS2 головні герої можуть зіпсуватися і ніколи не відновитися. Оскільки наслідки вибору гравця матеріалізуються лише через кілька годин або днів після того, як вони зроблені, ви не можете просто перезавантажити та переглянути інший фінал. -Висновок Гра дуже вдало відображає важливі соціальні питання, такі як расизм, політична несправедливість і труднощі, з якими стикаються молоді люди, намагаючись знайти своє місце в світі. Водночас вона підкреслює важливість родинних зв'язків, любові і відповідальності, навіть у найскладніших ситуаціях. Це не просто відеогра, а гарна емоційна історія, яка змушує задуматися про наші власні вибори та їхні наслідки.

ще довго не зможу відійти від кінцівок цієї гри а так супер 😛

Ну таке..

З любові до перших двох частин ( 1 та Before the storm), я вирішив пройти Life is Strange 2. Гра, де фігуруючою силою є телекінез, який мені дуже сильно подобається, як здібність. Перші епізоди були, не враховуючи сюжетні повороти на початку, досить спокійними. Спочатку було навіть не дуже зрозуміло - "чи ці брати дійсно тікають від копів?". Я очікував максимально різких поворотів подій, як у славнозвісній першій частині. Проте мої очікування були стерті з дошки сподівань. Можливо я проходив гру не так, як міг би, аби отримати більше "екшену" у своєму розумінні телекінезу. Проте, як на мене та моє проходження, фіксація на відносинах двох братів та побічних персонажах майже нівелювала дар молодшого брата. Яким би простим не міг бути сюжет, навіть при "розумному та законослухняному проходженні" - має бути багато переломних моментів, а не умовних 2 на всі 5 епізодів (ліньки згадувати скільки саме їх було). Телекінез, як фантастична здібність, у цій частині - досить тупо змарнована. У мене все, гра на любителя. Кінцівку я хоч і зробив, як на суб'єктивну думку - правильну. Але цього мені особисто - не вистачило, на жаль..

Для любителів жанру... не можу радити бо відсутня українська локалізація при наявній московській.

Якісне продовження першої частини яке на мою думку на одному рівні десь знаходяться! Від кінцівки навіть трохи прослезився.:(

скучная, засыпаю

Booooooooooooooorrrrriiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiinggggggggggg!! Боже яка нудна гра life is strange 2 Я не можу 🤮 Ледве дійшов до 3 епізоду. Фокус гри на вихованні 9 річного що йому можна, а що ні у компанії бомжів та нариків. Ще ці затягнуті сцени аааа Я постійно думаю, що сюжет до чогось мене готує. А він просто піднімає проблеми юнака, йому хочеться теж жити але є відповідальність за молодшого брата. І романтизують бомжатьске, кочовне життя.

Прекрасна гра, але кінець можна зробити було не таким супер правдивим, а більш фантастичним і щасливим)

Гра дуже круто зроблена, глибокий сюжет завдяки якому я поглинувся у гру з перших хвилин/ Гра має неперевершений музичний супровід. Дякую розробникам за такий шедевр. Але є один мінус немає Української мови #AddUkrainianlanguage

Норм, але перша частина краще )

шик, вовки в циркі не драг королеви

Was crying at the end! What a great deep story!!! 11/10. (my girlfriend made me go through this game and leave a review like this, don't take it seriously)

Сьогодні я завершив проходження Life is Strange 2. І мені є що сказати. На відміну від першої частини,друга є більш серйозною за змістом і загальним тоном розповіді,оскільки ще на самому початку історії можна побачити,що ставлення до шістнадцятирічного Шона,його молодшого дев'ятирічного брата Даніеля та їхнього батька Естебана,які на момент початку основних подій гри жили у Сіетлі є не дуже гарним з боку сусідів та і взагалі жителів США,оскільки їхня родина - мексиканці за національністю,до того ж особи у яких немає громадянства,а відповідно і частини прав,які мають громадяни США. До чого це я веду. Якщо порівнювати саме історію першої і другої частини Life is Strange,друга є більш наближеною до реальності і подій,які відбувалися на момент розробки та релізу гри(зокрема,в грі згадується сумнозвісна "Стіна Трампа",яку головні герої будуть переходити у кінці гри). Тепер трішки про сам сюжет і те ,що загалом відбувається у самій грі. Історія починається з того,що під час нещасного випадку(який спровокував сусідський хлопець-расист),цей самий хлопець гине,на вулицю виходить батько головних героїв,і треба ж таке - саме в цей час повз будинок родини Шона проїжджав поліцейський,який випадково(на мій погляд якраз НЕ випадково) вбив батька головних героїв,через що у Данієля з'явилася сила,яка дозволяла йому підіймати предмети в повітря. Тож Даніель розлютився ,вбив поліцейського,та втратив свідомість. Шон,розуміючи,що їх будуть переслідувати,вирішує тікати з міста разом з Даніелем . Та коли Даніель прийшов до тями ,він не пам'ятав,що саме сталося того дня(до певного моменту,звісно). Так почалася їхня подорож через територію США у напрямку міста Пуерто-Лобос,оскільки Шон знав,що їх батько Естебан там народився. Під час цієї подорожі з героями сталося багато цікавого. Вони побували в гостях у своїх дідуся та бабусі,працювали на фермі з виробництва каннабісу,були розділені між собою деякий час,але під кінець історії воз'єдналися і навіть змогли порозумітися зі своєю мамою,яка з певних причин покинула родину. Від себе хочу сказати,що друга частина є набагато більш "дорослішою" в плані змісту і ситуацій,які відбуваються у грі. Гра мені сподобалась,один раз уже проходив,коли був піратом. Сьогодні завершив проходження вже на ліцензії. Більше про сюжет розповідати не буду - самі все дізнаєтесь,якщо будете проходити. І хоч перша частина Life is Strange для мене назажди залишиться найкращою в серії (бо на мій погляд розробники не змогли перевершити успіх першої частини,і навряд чи взагалі зможуть),я все одно рекомендую гру до проходження усім своїм друзям,а також тим,хто зараз читає цю рецензію.

Життя цікаве, і мотивація то є сильна!

Єдиний представник жанру, в якому наші рішення справді мають наслідки*.

* - принаймні якщо порівнювати з відомими проектами. До Life is Strange 2 я не дійшла через негативні відгуки на старті. Але моя аудиторія дуже просила пострімити цю гру, якраз були знижки і... ну що сказати, я в захваті. Проект коштує своїх грошей, навіть якщо брати за повною вартістю. Я вже писала огляди на відому першу частину і абсолютно провальну третю. Обидві не відрізняються варіативністю фіналів, та що там – наші рішення ВЗАГАЛІ ні на що не впливають, і тому мені здавалося, що друга частина буде такою ж… Даремно. Такого коктейлю емоцій, що кидають то в жар, то в холод я не відчувала дуже давно. Я плакала, кричала, тремтіла від страху за наших героїв і дуже сильно боялася робити фінальний вибір, бо розуміла, що від моїх навіть найнезначніших рішень тепер може статися що завгодно. У грі ми маємо грати за Шона - звичайного хлопця-підлітка, якому довелося кинути все і втекти разом з молодшим братом, у якого несподівано виявилися телекінетичні здібності. Вони прямують до Мексики і ховаються від поліції, по дорозі зустрічаючи як друзів, так і найнебезпечніших ворогів... Це дуже сухий зміст усіх 5-ти епізодів, протягом яких відбувається така гама подій, про яку коротко й не розкажеш. Кожне наше рішення має наслідки. Варіативність тут продумана до дрібниць, зробиш щось у паніці - розгрібатимеш до кінця наслідки. Ми не можемо відмотувати час, та й сили дісталися неіграбельному персонажу, від чого на нас покладено яскраво виражену роль батька. Кожна репліка чи дія формує характер Даніеля (молодшого брата), і тільки від наших виборів залежить стане він справді гарною людиною або перетвориться на злодія. Відчуття безпорадності змушує нервувати від будь-якого вибору в критичній ситуації, тому що ми можемо лише наставляти. Проблема дискримінації за ознакою раси тут обіграна так, що я, людина без подібного життєвого досвіду, усвідомила, скільки проблем несе в собі така ненависть. Від деяких сцен просто хотілося побігти в душ і вимитися з милом, настільки гидко було відчувати те, що відчував головний герой чого тільки варта сцена знущань над Шоном на початку 4-го епізоду . Ще в грі піднімають безліч інших не менш значущих питань: біженство, пошуки себе у світі, дорослішання, сімейні цінності, складності батьківства, переслідування мігрантів, взяття на себе відповідальності за власні помилки, проблема неусвідомленого материнства і багато-багато інших. Саундтрек – прекрасний. Шон - потрапив мені в саме серце, дуже сильний хлопчик, якому довелося подорослішати. Даніель - дитина, якою вона має бути, зі своїми особливостями та проблемами. Дуже багато колоритних і приємних другорядних персонажів ( особливо мама хлопців та Девід з першої частини). Тут немає однозначно поганого та однозначно гарного фіналу. Усього основних варіантів фіналу 4 (є ще відмінності залежно від обраних партнера/партнерки). Після кожного залишається гіркий післясмак, тому що бачення ідеального фіналу нами і самими героями може сильно відрізнятися. Доросління - дуже складна штука, а в показаних розробниками умовах так і зовсім складно зробити вибір між "так буде правильно" і "я так хочу їм щастя, нехай це і коштуватиме дорого". Дуже складний, багатогранний та чудово опрацьований проект, розрахований на усвідомлену та набагато дорослішу аудиторію. Мабуть, тепер це моя найулюбленіша частина серії. Так що однозначно 10 шок-о-хрустів із 10, це було попадання в саме серце.

Дам 8/10 Хоча хотів би 8.5/10 Ну тупо я на межі, якого хуя вони додали сюди знову лгбт, бля ну навіщо псувати гру знову, як же все це заїбало, ну просто задовбала ця пропаганда гейства та інших меншин. У мене після цього руки опустилися продовжувати гру, от чесно, хочете, трахайтесь собі вдома, досить додавати це в ігри, серіали та все інше. Ледве як залишаю оцінку, яка вона є, просто після останніх геїв в кінці гри, ні, дякую, і так немає нормальних партнерів для Шона, або панк дівка, або гей панк, ні, ні, ні, все, я на межі, це вже занадто. Тепер про гарне. Я чесно чекав даунгрейд у всьому плані, я думав не зайде історія. Але майже відразу я зрозумів, що неправий, гра розповіла чудову історію про двох братів, Шон та Даніель. Було багато моментів, коли я просто впадав у легкий та нелегкий шок від того, що відбувалося у сюжеті. Гра не гірша за першу частину, персонажі мені дуже сподобалися, думаю, я був би добрим старшим братом. Плюси: 1. Ну, як тут без сюжету? Без коментарів 2. Звичайно стиль графіки і сама зовні в цілому відмінна просто супер 3. Право вибору 4. Можна ставити паузу під час кат-сцени 5. Атмосферні саундтреки 6. Чудові краєвиди 7. Що зробив не так? Можеш вибрати голову і все зробити заново, топчик, це рив топчик 8. Батя Хлої Мінуси: 1. Кілька разів крашилось 2. Пам'ятаю у малого не було тіні 3. Логіка сюжету, мені пред'явили, мовляв я блять поцупив у магазині, а я нахуй все купив, і замість того, щоб піти з дідом і підтвердити мою покупку, Шон почав хуйнею страждати, ммм, наййс, дякую, я бля не крав нічого, а Шон веде себе, як злодій 4. Так, так, так, сюди теж лгбт дісталося? Чмошники, прям знизити оцінку хочеться 5. Ліве око (хто пон той пон) 6. Знову гейство

Disclaimer. Цей огляд написаний виключно на перший епізод (на даний момент вже доступний другий у складі бандла). Тому в майбутньому огляд швидше за все ще доповнюватиметься. Коли дізнався про те, що буде друга частина цієї прекрасної серії, дуже зрадів. Перші дві частини дуже сподобалися, пройшов їх на одному подиху і відчув круті емоції. Але весь цей запал зменшився в той момент, коли я дізнався, що в другій частині буде зовсім інша історія та інші персонажі. Напевно, саме це і спричинило, чому я не став купувати гру на старті. Проте я добрався до першого епізоду, і як же я радий, що мій скепсис щодо нової сюжетної лінії відпав. Нехай нові персонажі, але вони пропрацьовані дуже круто. За емоційною напругою перший епізод другої частини нічим не гірший за попередні частини. Гра залишає величезне поле для фантазії, щоб самому спробувати додумати, що буде у наступних епізодах. Окреме дякую команді, яка працює над музичним супроводом. Я не знаю, як їм виходить створювати такі шедеври. Здавалося б, дуже прості композиції, які найчастіше складаються з гри на гітарі, але такі атмосферні, що просто до мурашок. Це було й у попередніх частинах, це є й тут. Без мінусів теж не обійшлося. Я би виділив для себе 2: - міміка осіб начебто трохи покращилася, але все одно мені не вистачає більшої кількості емоцій. Це була чи не єдина проблема минулих частин. Гра ж напружена, багато близьких кадрів, то чому б не приділити більше уваги опрацюванню цих емоцій і персонажів. Невідомо. Йдеться, якщо що, про максимальні налаштування графіки. - Другий мінус стосується того, що епізоди не можна купити окремо. Тобто перший епізод купуєш окремо, а решта бандлом. А ціна його кусається. Були б окремо – було б на порядок приємніше купувати. Сподіваюся, це виправлять. Через мінуси не ставитиму палець вниз, бо вони більше технічні, ніж концептуальні. А першому епізоду респект.

Great, as usually!