Сиджу хуярю всі кнопкі підряд

Симулятор набивання ї*ала двух дєдов один одному протягом 20-ти років існування франшизи

Неймовірна гра з чудовим звуковим супроводом, цікавим сюжетом, що продовжує культову історію про двох братів обісранців, які виросли на вулицях житомира, ібо звикли нищити демонів. Чудовий та л=динамічний геймплей, весь час, що я провів в грі був неймовірним, а персонажі запали в душу, такий персонаж як Вергілій взагалі став не тільки улюбленим в франшизі, та одним з найулюбленіших і Фікшені взагалі

Віталік бляха, ну ти кадр звичайно

DMC 5 - перша гра жанру слешер, до якої я доторкнулася. Практично нічого не знаючи ні про лор, ні про бойову систему, я вирішила спробувати щось новеньке для себе. Краєм вуха чула про те, що для таких ігор бажано мати геймпад, оскільки так набагато легше грається. Але геймпаду в мене немає, а легких шляхів я не шукаю, тому, як гордий володар клави та мишки, я запустила гру та вимкнула автокомбо. І це... Було неймовірно. Так, спочатку - дуже незвично: мені потрібно було вивчити комбінації клавіш для різноманітних скілів та комбо, і не для одного персонажа, а для трьох, а також завчити таймінги. Але сам процес навчання приніс мені море задоволення, та повертав мене час від часу подумки в моє дитинство, коли я бігала за будь-якої нагоди до комп'ютерного клубу і грала заради самого процесу грання. Але не одним лише геймплеєм. Розробники зробили все, щоб новим гравцям було легко в'їхати в те, що, власне, відбувається на екрані. Перед проходженням кожен може глянути невеличке відео з меню гри, в якому йдеться про головних персонажів цієї ігрової серії. Та навіть якщо ви нічого про них не знаєте, це не має значення. З перших хвилин Неро, Ніко, Ві та інші, закохують у себе шаленою харизмою. Сюжет сприймається досить легко. Історія наповнена кумедними моментами і гідним гумором, але й не позбавлена драматизму. Взагалі, її можна порівняти із американськими гірками. Але не тому, що вона просідає час від часу, ні. А тому, що після закінчення тобі хочеться покататися ще. А може, і не один раз. Графічно DMC 5 виглядає ідеально. Передусім вражає анімація облич та тіл - персонажі просто як живі. Також особливої уваги заслуговує музика, оскільки тут вона відіграє важливу роль: за кожним персонажем закріплена /відпадна/ пісня, яка змінює свій темп залежно від того, який ранг стилю ви набили (тобто, наскільки успішно ви комбінуєте скіли, не отримуючи при цьому ушкоджень). Дизайн рівнів розроблений так, що заблукати буде дуже важко, водночас є й секретні місцини, які ще потрібно знайти. Складність мобів з кожною місією підвищується, боси прикольні. Нудьгувати не доведеться. Хочеться ще згадати про доповнення, яке дає змогу пройти гру за Вергілія. Про нього можна написати цілий трактат, але, для економії вашого часу, обмежуся тим, що Вергілій - це квінтесенція сили, стилю та мотивації. Просто спробуйте, і зрозумієте, що воно того варте. Devil may cry 5 увійшла до списку моїх улюблених ігор, бо це не лише гра. Це суцільний естетичний кайф.

ігра затяне на пару часіков

Гіпербаза, після проходження прийшов батько, хотів відпиздити, але відпиздив його я під "Bury the Light". Всім рекомендую👍

Sex is Dead

Віталік бляха ну ти і кадр....

З класичної історії я знайомий тільки з четвертою частиною. Проходив я її не так давно і вона мені, загалом, сподобалася. Так, бектрекінг розміром у половину гри - це сильно, але все ж. Мені зайшов завзятий ігровий процес, чудовий саундтрек, цікаві персонажі і, звісно ж, пафос, який рясними потоками бив з усіх щілин. Не вистачило мені тільки двох речей: хорошого сюжету і красивої картинки. І в п'ятій частині обидва ці пункти з'явилися, не прибравши при цьому нічого з того, що працювало добре. Сюжет розповідає нам історії відразу кількох персонажів, які постійно між собою перетинаються. Тут є Неро, який сильно підріс і змужнів; Данте, який трохи постарів, і зовсім новий персонаж - хворобливого вигляду татуйований V. І це тільки з числа грабельних героїв. На сцені постійно з'являється Ніко - подруга головних героїв, яка розсікає містом на фірмовому фургоні і завжди готова допомогти. Історія розповідається вельми цікавим способом. Починається все з повного триндеця: на Землі виростає величезне демонічне дерево, Неро з V біжать усередині нього до серця, де вже бореться Данте. Там сидить якийсь надпотужний демон, Неро без руки, Данте програє, V і Неро тікають, і ти такий сидиш: "WTF! Що тут взагалі відбувається?". І історія все пояснить. Місії чергуються за різних героїв, показуючи, що вони робили в той чи інший час. При чому, в конкретний час. На екрані завантаження місії показується день і точний час, що дає змогу скласти цілісну картину того, що відбувається. Деякі завдання будуть флешбеками, які допоможуть розібратися з тим, як же персонажі познайомилися, як Неро втратив руку і так далі. Загалом, вряди-годи, ми маємо виразний, чітко структурований сюжет, за яким приємно спостерігати. І при цьому нікуди не подівся фірмовий пафос, від якого я кайфував у четвірці. Чого вартий тільки танець Данте і вступні титри, які оформлені під бійку Неро і Ніко проти демонів. Ух! Геймплейно ж перед нами слешер приголомшливої краси, який постійно відчувається абсолютно по-різному. Я вже сказав раніше, що у нас є три грабельні персонажі і кожен з них має свій унікальний стиль бою. Почнемо з Неро. У нього відібрали демонічну руку, але це не біда. Винахідлива Ніко створила для нього протез. Та не один, а цілу силу-силенну. Один шваркне блискавкою; другий відкине ворога; третій почне його бурити; четвертий запустить ракету, яку можна осідлати і так далі. Протези можна змінювати в бою і комбінувати їх між собою. А якщо відсікти його, то можна отримати особливо потужний вибух, який розкидає всіх ворогів навколо. Усе це потрібно комбінувати з мечем і пістолетом, які були у Неро в четвірці. Протези дуже добре розбавляють ігровий процес і дозволяють творити неймовірні комбо. Данте своїм стилем теж схожий на себе ж із четвірки: кілька стилів, у кожному з яких він б'ється по-різному. Протягом проходження цей везучий су*ий син постійно знаходитиме щось нове, тож його арсенал постійно поповнюється. Найвидовищнішим його надбанням, як на мене, є мотоцикл, який Данте може використовувати в бою. Господи, як же це шикарно, коли він заднім колесом проїжджає по морді ворога, або ж коли він розділяє мотоцикл на дві частини і б'є ними з розмаху в різні боки. Ну і третій геймплейний персонаж - це V, який дуже сильно виділяється на тлі двох попередніх персонажів. Він б'ється на відстані, за допомогою демонів, яких викликає - пантери і ворона. Поки вони кришать ворогів у фарш, V ходить ареною і читає книгу, щоб накопичити ману на ульту - голема, який є третім демоном з особливо потужними атаками. Коли ж демони накоцають ворогів - V повинен підскочити і зробити добивальний удар. І цей персонаж є сра*ою імбою. Його неможливо вбити. Як ти не старайся. Демони просто не пропускають ворогів до нього, якщо грамотно натискати кнопки. Та й ранг SSS вибити найлегше саме цим персонажем. І найкрутіше в усьому цьому - чергування персонажів. Вас не встигне дістати жоден з героїв зі своїм унікальним стилем бою, оскільки гра постійно підсовує вам глави з іншим персонажем. І поки ви проходите їх - ви відпочиваєте від інших героїв. Це хороший підхід. Збалансований і розбавлений. Не вистачило в грі знаєте чого? Головоломок. Тут немає нічого подібного: ні класичних завдань, ні платформних. Нічого. Гра будується за принципом: арена, катсцена, трохи пробігти, арена, катсцена. І так далі. Іноді ці катсцени починають просто дратувати. Ні, не сюжетні. Арена заповнюється ворогами й оточується бар'єром - катсцена. Бар'єр спадає - катсцена. І так постійно. З разу в раз. Цю проблему було добре вирішено в перезапуску, де бар'єр з'являвся миттєво і відразу починався бій. Тут же все як у старих добрих і це дратує. А ще в грі є кнопка автокомбо, про яку я просто не зміг промовчати. Натискаєте її і просто заклікуєте ворогів однією кнопкою - герой усі комбо зробить самостійно. І це, можливо, було б корисно, якби гра не була такою легкою. Навіть на високому рівні складності померти можна тільки на босах. Та й то не на всіх. Тож зі складністю в грі проблеми. Можливо, на ДМД буде приємніше. Ну і, звичайно ж, картинка з музикою. Аудіо супровід феноменальний. Система "Чим краще граєш - тим крутіша музика" працює безвідмовно. Що красивіше і довше комбо ви придумуєте - то голосніше гратиме музика, постійно переростаючи в зовсім інший стиль. Та й самі композиції класні. Уже з прологу можна сміливо відкривати OST і переносити його у свій особистий плейлист. А картинка... Ну, рушій останніх ігор Capcom робить свою справу. Обличчя шикарні. Видно кожну волосинку, кожну пору шкіри. Деталізація рівнів просто позамежна: скрізь якісь банки, склянки, вітрини з речами, порожні пляшки. Загалом видно, що світ покинутий. І все це з прекрасною оптимізацією: жодного фризу, пригальмовування або чогось ще. Та й багів не було помічено. Ну і слово про монетизацію, яку пообіцяли, але ще навіть не прикрутили. Камон, навіщо вона взагалі потрібна? Сфер падає більш ніж достатньо, щоб спокійно качатися. Навіщо взагалі було ганьбитися і повідомляти про те, що буде введена подібна функція. Тільки даремно гравців налякали. Шикарна гра. Минуло всього 2 місяці 2019-го року, а Capcom вже так сильно порадувала геймерів. Якщо ця студія і далі буде нас тішити такими шикарними ремейками і продовженнями, то скоро на неї молитися почнуть. Ні, серйозно. Так, Devil May Cry 5 досить коротка. Але вона до остраху реграбельна через свій цікавий ігровий процес і безкоштовний кривавий палац, у якому можна цей самий ігровий процес випробувати у всій красі. Від себе ж побажаю Capcom удачі. Вони роблять дуже якісні ігри і 2019 рік показав це.

підарас мошет плакат

Команда спасіння світу: -інвалід -старий дєд -розвалюющийся дрищ 10/10

Людям, яким подобаються чоловіки, сподобається Вергілій, людям, яким подобаються жінки, сподобається Вергілій, людям, яким не подобаються ні чоловіки, ні жінки, сподобається Вергілій, людям, яким подобаються предмети та люди, також сподобається Вергілій. Вергілій ніжний і холодний, інтровертний і екстравертний, прагматичний і абстрактний, раціональний і емоційний, незалежний і чіпкий. Він може бути вашим другом, довіреною особою, дружиною, чоловіком, батьком, матір’ю, сином, донькою, коханцем, начальником, підлеглим, М, С, учителем, студентом, братом, сестрою, братом, сестрою. Коли тесть і бабуся побачать Вергілія, вони вигукнуть, що він красуня, 0, 1, 3, 4 усі чудові. Випадковий погляд Вергілія може спровокувати Третю світову війну, і коли Вергілій хмуриться, вся земля цілується. Всесвіт не може дозволити собі втратити Вергілія. Вергілій аххххххххххх

Система комбо-ударів : Комбо 1 - натисни ЛКМ , ЛКМ , ЛКМ а потім ЛКМ і ще раз ЛКМ. Комбо 2 - натисни ЛКМ , ЛКМ , а потім ЛКМ , ЛКМ , ЛКМ , ЛКМ. Комбо 3 - купи нову мишку бо для комбо3 потрібно натиснути ЛКМ одночасно з ЛКМ три рази .

Гра для тих, хто need more power, а також не хоче бути dead weight. Вам часто доведеться pull your devil triger, допоки дехто намагатиметься bury the light. При проходженні відчуватимете себе the storm that is approooaching. Devil May Cry 5 - це просто якийсь Jackpot! для любителів якісних слешерів. Якщо серйозно, то це must have для фанатів серії чи просто жанру слешер. Стиль в усьому: в музиці, в подачі, в візуалі. Сетинг можна любити чи ненавидіти, але він "чіпляє". Це моє третє проходження (перше - в Steam), і в минулому локації видавалися якимись безідейними, нудними. Але мушу визнати, що дизайнери добре попрацювали над деталями, тож попри деяку "сірість" рівні мають свою родзинку, а кольорова гама все ж цілісна і приємна. Хоча, тут не знайдете такої різноманітності як, скажімо, в DMC від TeamNinja, де кожний рівень - це щось зовсім окреме. Ґеймплей і, зокрема, боївка - яке ж це божественне щось... Вона відчувається плавно, я б сказав флюїдно. Немає відчуття заскриптованості. Тож тут насолоджуєшся навіть зустріччю із найпростішими демонами. Особливо це відчувається після проходження DMC та Devil May Cry 4. Однозначний прогрес. В основній грі аж три персонажі, і кожний грається зовсім інакше, навіть різними клавішами. Кожний прокачується. Персонаж Ві дає вельми цікаву механіку ведення бою. Неро, завдяки кастомізації руки, може гратися різною манерою. А легендарний Данте має такий арсенал зброї, що годі й розсмакувати за одне проходження. Тож оці 10 годин - це просто променад сюжетом, із прокачкою лише однієї додаткової зброї Данте та із обов'язковим поверненням знову через деякий час. Devil May Cry 5 багата на покликання до минулих частин серії, починаючи з оригінальної першої. Музичні теми, фрази і, навіть, боси. Фанати 100% зацінять. Ще тут є старі знайомі - Леді та Тріш. Вони тут, буквально, для краси. Є й нові - як от Ніко, Ві, детектив. Ці з харизмою і цікаві. Навіть не думайте відпускати на пенсію Данте з Вергілієм в наступній частині! Неро, звісно, файний хлопець і вже може захистити Землю, але брати - то любов

Мене не хто не може витримати он навіть дьявол за плакав

Душна залупа. Всю гру мріяв про кінець. Локації однакові (+затянуті) та скучні (монстри теж). Сюжет теж не вражаючий та ніякий, а єдине що розбавляє геймплей - це бойовка та кат-сцени. Не раджу купувати цей кал.

Комбінація з трьох кнопок щоб ухилитися?

крута ігра жаль шо вергілій не умєр його 2 рази отпіздошили, а він не помер гадьониш

іграю раді красівіх мужіков

Лютий секс з Вергілієм 10/10

Що можна сказати про гру бойовка - шмба сюжет - імба вергілій - імба механіка - імба BURY THE LIGHT - ІМБАААА!!! музика - імба меми - імба шутки Данте - імба пройшов гру на 100% тепер я офіційно став Вергілієм який потребує більше сили та мотивації

DMC5 – це щось про: “Бл*, в сенсі комбо не вийшло? Я ж все по таймінгам робив! Та як я маю тримати своїм мізинцем SHIFT і одночасно ним тапати Ctrl б***ь??”

Бойова система тут немов мистецтво, але не за “Шекспіра” ┐('～`;)┌. Стільки комбінацій я ще не бачив, а виконувати їх то здуріти можна. Постійно є бажання замутити якусь довгу й красиву серію атак, але поки я те намагаюся зробити, вороги, як правило, вже відправлені до себе додому у пекло :| Спроби провернути таке з босами рівносильні самогубству, але я справлявся! Тільки сам не раз по всім кільцям Аду прогулявся… Шинкування мобів тут як антистресс і гріх на душу. Однак одну проблему я повинен відзначити: не завжди виходить провести серію навіть коли виконав всі вимоги щодо послідовності натискання клавіш, тобто ламається комбо посеред набивання балів стилю й робиться якась випадкова дія. Скоріш за все це з-за того, що граю на клавіатурі. Я вважаю, що тільки з геймпадом ця гра може розкритися.

Персонажі в DMC це просто відпад.

Кожен раз кайфував, коли хтось з них з'являвся на моєму екрані. Я ще ніде не скрінив так багато, як тут... То постійно було щось пафосне і круте. Особливо як Ніко приїжджає? на своєму “фургончику” (переважно з під землі, навіть коли ти вже на 9-му колі ралі по пеклу (а я вже не знаю куди можна ще нище, а Ніко знає)) на перший же дзвінок до неї через телефону будку. Також ніхто не може утримати мої руки на столі в моментах “I AM THE STORM THAT IS APPROACHING”, ну я … просто… занадто MOTIVATED!! цього не робити. - DMC також може і в реіграбільність. Пройдеш одну важкість, відповідно, - відкриється наступна. Їх там дофіга як на мою думку. В принципі, люди, котрим заходять такі слешери, думаю, будуть тільки раді, адже це нові виклики їхньому скілу. Локації загалом прикольні, хоч і маленькі. Основна частина часу їх проходження це, звісно, файти. Розробник явно не бажав на них скупитися. Що до дизайну місцевості, ну… більшу частину територій й взагалі екрану займає коріння Кліпота, тому навряд дуже напряжно було стилізувати, наприклад, якесь місто, враховуючи, як вище було сказано, величину локацій. Якщо вже говорити прямо, то, по відчуттям, окрім того коріння на карті нічого не було. Розумію, розробник повинен був показати увесь масштаб трагедії, втім було якось, незнаю, пусто.

Гра точно заслуговує вашої уваги. Особисто для мене Devil May Cry 5 стала свого роду чимось особливим, чого зі мною ще не траплялося.

⢐⢸⢸⢭⢗⢯⡺⡵⣝⢮⡳⣝⢮⢳⢕⢽⢸⡪⡪⡊⢆⢑⢐⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⢀⢢⢣⢏⢯⣓⢧⢳⡳⣕⢷⣝⡮⣗⡽⡹⣜⢕⢧⢳⢩⠢⡡⢂⠈⠀⠀⠀⠀ ⠀⢂⢕⢕⢕⢗⢎⡮⣳⢽⢺⡳⣳⢽⡳⣝⢽⢸⢸⢣⢣⢣⠱⡨⢂⠂⡀⠀⠀⠀ ⠀⡰⡑⡕⡕⡕⡧⡯⢮⡳⡕⠕⠌⢂⠡⢑⢕⢧⢑⠑⠁⠠⢁⢂⢂⠂⠀⠀⠀⠀ ⠀⠔⢈⢎⢮⢪⡳⣝⣕⢖⢜⠬⢌⢂⢌⢮⢽⢕⠅⠀⠀⠢⡂⡄⠄⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠐⢐⢕⢇⡗⣝⣞⢮⣻⣪⢯⢮⢮⢺⣪⢯⣫⢊⠀⠀⢁⠢⡂⡂⢄⢁⠀⠀⠀ ⠀⠀⡂⢳⣈⢯⡪⡺⣝⣞⢾⢝⣮⡳⡽⣺⢝⣞⢆⠠⠀⠐⠠⡃⢕⠡⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠨⢺⢜⢜⡝⡮⣺⢽⢝⡮⣫⢯⠞⡟⡎⡇⠀⠀⠀⠐⠈⠔⡈⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠌⠢⡑⢕⢭⡫⣞⢽⢕⡯⣗⢷⢕⡮⡢⡂⠄⢁⠠⢈⠄⠡⠀⠀⠀⠀⢀ ⠀⠀⠀⠠⠑⢜⠸⡜⡞⣎⢗⡽⡺⣵⡫⡯⡺⡪⠣⡁⡂⠌⠠⠐⠀⠀⠀⠀⠀⢀ ⠀⠀⠀⠀⠅⠁⠈⡎⡯⣪⡳⡕⡝⡔⡅⣖⢔⢜⢄⢂⠠⠈⠄⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⢐⠀⠀⠀⡇⡏⡮⣪⢳⡹⣪⢣⢣⢡⢱⢨⠠⡂⠌⡐⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠈⠀⠀⢀⠘⢎⢎⢎⢧⡫⣎⣗⣝⢮⢪⣊⠪⡐⢐⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⡀⠌⠀⠀⠀⠀⠌⠘⠜⡜⡜⡮⢮⢺⢸⢪⢒⠕⡈⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠄ ⢀⢀⠂⢅⠂⠀⠀⠀⠀⠐⠀⡈⠢⢣⢃⡃⡁⠊⠐⠀⠀⠀⢀⠀⠀⠀⠀⠀⢐⠀

Devil May Cry 5 это такая игра, в которой увидев Вергилия можна потерять девственность буквально 😏. Я не шучу!