БРАТ
Наступна сторінка історії GTA залишає по собі двоякі враження. Основна проблема, як я гадаю, це - San Andreas, який давав нам просто безмежні можливості себе розважати. Так вже склалось, що кожна наступна гра серії повинна розвивати всі напрацювання попередниці. Так було ще від самої першої GTA. Однак на четвертій частині розробники чомусь вирішили "Нафіг це лайно" та вирізали мабуть 2\3 всього за що ми любили San Andreas, а в обмін дали нам чудову графіку та реалізм. Чи варте воно цього? Зараз спробуємо розібратись.
Ліберті Сіті, 2009 рік
Головний герой Ніко Белік, емігрант з Сербії, приїхав до свого брата Романа в Ліберті, після його розповідей про солодке життя в Америці, гроші, клуби, яхти, особняки, дівчата, Роман здійснив совю американську мрію. Однак на ділі все зовсім навпаки, Роман володіє невеличким таксопарком, живе в бідному районі, в маленькій квартирі з тарганами, звичайний невдаха, що зводить кінці з кінцями, так ще й винен купу грошей, і це все завдяки любові до азартних ігор. Людина, якій Роман винен гроші, починає клеїтись до його дівчини, тут у Ніко не витримують нерви, і він втягує себе і брата у величезні проблеми, які з часом будуть тільки наростати, а нам доведеться їх вирішувати. Сюжет на початку бере гравця за живе своїм драматизмом і напруженістю. Катсцени стали довгими, а персонажі балакучими, що дозволяє краще їх розкривати. Але в один прекрасний момент, ця система просто перестає працювати, після хорошого вступу, на нас виливають просто тонну завдань і персонажів, які мало між собою пов"язані та більше схожі на карикатури ніж на живих людей. Лише ближче до кінця розробники знову почнуть наганяти серйозність і драматизм.
З завданнями теж повна біда, більшість часу ми проведемо за кермом автомобіля, як це було ще у GTA3. Схема для побудови більшості завдань виглядає наступним чином: Ми декілька хвилин їдемо до місця, де можна взяти нове завдання, далі нам розповідають "Що цей або ці хлопці комусь не вгодили", далі ми їдемо в інший кінець міста до нашої цілі, потім ми за ним женемось в інший кінць міста, а потім намагаємось втекти від копів. В результаті ми на завдання витратили 10-20 хвилин, хоч по суті нічого не зробили, просто катались. Нажаль ця схема працює майже на всіх завданнях, які пов"язані з їздою.Завдань на ногах та з перестрілками катастрофічно мало, а посправжньому цікаві завдання можна перерахувати на пальцях.
Практично все, чим ми могли себе розважати в San Andreas було безжалісно вирізано, на заміну навичкам прийшли відносини з друзями. У нас є мобільник та список контактів, час від часу друзі будуть дзвонити та пропонувати кудись сходити розважитись, підняття відносин з друзями дозволить нам користуватись їх послугами, хтось піджене тобі тачку, хтось дешево продасть зброю, а також допоможе у проходженні завдань. Звісно це все дуже цікаво, але є одна проблемка, вони завжди дзвонять у непідходящий час, ви їхали декілька хвилин, щоб взяти нове завдання, і тут вам дзвонить Роман - "Ніко! Пішли по-бабах" і перед вами повстає вибір - кинути завдання і перти в інший кінець карти, або продовжити проходження гри. І звісно більшість пошле Романа куди подалі, від чого він образиться та відносити почнуть псуватись. Але окрім Романа є ще купа персонажів, які отак будуть дзвонити, при тому час, щоб до них добратись обмежений, якщо ви спізнитесь, то похід буде скасовано.
Гру можна багато у чому критикувати, але слід визнати одне, в ній шикарно пропрацьований світ. Віртуальний Ліберті, аналог Нью-Йорка, виглядає справді живим, при детальному огляді помічаєш, що кожен мешканець міста чимось зайнятий, люди ходять, спілкуються, розмовляють по телефону, читають газети, купують хот-доги. Місто живе своїм життям, в нього є телебачення, інтернет, які висміюють наші реалії. В цих деталях і є основна фішка GTA4.
Це непогана гра, це хороша гра, місцями шедевральна, однак вона має свої проблеми, які розробники чудово усвідомили та виправили все в GTA5, хоча, що їм заважало зробити четверту частину серії такою, мені не зрозуміло. GTA4 однозначно гідне продовження серії, але для свого часу вона не була таким проривом, як її попередниці.
